Вишивка – один з найбільш поширених видів матеріальної культури, що має давні традиції. Вона належить до найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва, що сягає своїм корінням у сиву давнину.
Вишивкою займалися всюди. У своїх вишиваних роботах безіменні творці передавали одвічний потяг людини до краси. Матеріалом для вишивки були домоткані полотна, фабричні тканини, на які нашивали канву, шкіра для виготовлення одягу. Вишивальниці користувалися такою технікою вишивання: хрестик, низинка, гладь, гаптування, поверхниця (верховинка), стебнівка, мереження (цирування). Кожна дівчина змалечку переймала від своєї матері чи бабусі досвід вишивання.
Працівники Музею етнографії Національного заповідника «Давній Галич» в оглядовій вежі оформили виставку вишитих рушників. Кожен з рушників – це вишуканий мистецький твір з оригінальною композицією. Натомість всі разом вони є своєрідним екскурсом в історію вишивання, демонструють шанобливе ставлення до народних традицій.
Виставка демонструє можливості давнього мистецтва вишивки, викликає цілий калейдоскоп вражень і розкриває прекрасний духовний світ невідомих майстринь Опілля, Покуття, Гуцульщини та Бойківщини.
Ольга ОЛЕКСЮК

Вже традиційно в травні, після Великодніх свят, в Музеї етнографії Національного заповідника «Давній Галич» відбуваються Галицькі Великодні фестини. Ось і цього року 8 травня, на Провідну неділю, а також у День Матері, в рамках 5-ого етнографічного фестивалю «Галицька брама» в Музеї під відкритим небом у Крилосі молодь виводила гаївки.
Поблагословив учасників і гостей, присутніх на святі, парох с. Крилос о. Ярослав Жолоб. Викладачі та вихованці Галицької малої академії народних ремесел (директор Стефанія Сидорук) демонстрували власні твори: живописні картини, керамічні вироби, писанки, сплетені з соломки речі, прикраси з бісеру. Для всіх, хто мав бажання, були організовані майстер-класи, в яких під керівництвом досвідчених викладачів можна було навчитися своїми руками розмальовувати писанки, виготовляти різноманітні вироби з глини, соломки тощо.
А тим часом ведучі свята Іванна Сорочинська та Ярослав Поташник оголошували виступи учасників фестивалю: фольклорних колективів с. Крилос (керівник М. Урбанович), с. Блюдники (керівник Л. Чернега), с. Бовшів (керівник О. Мацьків), с. Вікторів (керівник О. Ткачівська), танцювального колективу Бурштинського торговельно-економічного коледжу (керівник Я. Сватик). Самодіяльні артисти виконували веснянки та гаївки, а присутні на святі щиро аплодували їм.
На закінчення дійства заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи Семен Побуцький подякував генеральному директору Національного заповідника «Давній Галич» Володимирові Костишину, очільникам районної та міської влади за організацію і підтримку фестивалю.
Любов Бойко.

В часі страстного тижня в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич», вперше на Галицьких теренах презентовано виставку «Народна ікона Поділля», з колекції краєзнавця, дослідника мистецтва і культури Подільського краю колекціонера з Хмельниччини Олександра Чернова.
– Через невідповідність усталеним зразкам ці духовні артефакти довший час були під забороною. Проте вони пережили як мінімум дві війни, епоху розвиненого атеїзму і невігластва. Та знаходились люди, які навіть під забороною намагалися зберегти витвори народних майстрів, щоб сьогодні їх можна було представити широкому загалу українців, – зазначив відкриваючи виставку заступник генерального директора Заповідника з наукової роботи Семен Побуцький. Синтезуючи у собі церковно-канонічну традицію та язичницькі міфологічно- фольклорні уявлення людини українська народна ікона становить складний вид творчості, - підкреслював він.
– Від ікони чекали чуда, їй поклонялися, на неї молилися. Існував цілий ряд святих, до яких зверталися за заспокоєнням або допомогою,– сказав, благословляючи мистецьке дійство, сотрудник церкви Різдва Христового міста Галича отець Володимир Кузюк. – Образи Ісуса Христа, Богоматері, святого Миколая, святого Юрія Змієбоця, святої Параскеви, архангелів крізь століття випромінювали безмежну любов до України та її людей, тепло і милосердя, віру в силу українського народу.
Спираючись на офіційно визначені церковні канони, народні майстри виявляли індивідуальне бачення і розуміння подій Святого Письма, адже авторами ікон переважно були сільські іконописці – «богомази», кустарі і ремісники. Для створених ними образів є властивим наділення християнських святих рисами власного етносу, привнесення елементів народного одягу, орнаментальних та побутових атрибутів.
В своїй теологічній спадщині блаженної пам’яті митрополит А.Шептицький якось зазначив: «…Заки я навчився читати і писати, ще дитиною серцем відчував красу старої ікони. Я стояв перед іконостасом і відчував якусь непонятну емоцію. На мене звернено зір Христа Спасителя і Святої Його Матері, то якась містична темрява, в якій світили тільки свічки і їх відблиск на золотих тлах ікон, наче промінчик спливав на душу з-поза світу, наче з неба».
Акумулюючи в собі глибину духовного світосприйняття народу, силу і мудрість його традицій, народна ікона становить особливий вид іконопису і є невід’ємною частиною етнічної культури українського народу. Підтвердженням цьому є виставка Народної ікони Поділля з колекції Олександра Чернова.
– Популяризуючи народну подільську ікону, Заповідник «Давній Галич» тим самим допомагає широкому загалу галичан, і не тільки, долучитись до пізнання унікального скарбу української культури, глибше збагнути підвалини, на які ми спираємося у своєму духовному відродженні, – підсумував генеральний директор Заповідника Володимир Костишин

Ярослав Поташник

Сьогодні, 23 березня, по всій Україні проходить Всеукраїнська толока «Зробимо Україну чистою». Зрештою, для працівників Національного заповідника «Давній Галич» з приходом весни, а тим паче напередодні Великодніх свят, «великі прибирання» стали вже нормою. Адже саме у цей період пожвавлюється туристичний потік до Галича. А тому територія Заповідника має бути презентабельною.
– Ми щороку беремо участь у Всеукраїнській толоці, проте ніколи не чекаємо оголошення уряду про акцію, а щоденно докладаємо зусиль для прибирання території Заповідника, – розповідає генеральний директор Володимир Костишин. – Чи не щодня можна побачити наших працівників на тому чи іншому туристичному об’єкті. Завітайте до Музею історії Галича, чи до Музею етнографії, та навіть до адміністративного корпусу, нам не соромно за благоустрій.
Окрім того, у Заповіднику проводиться чимало заходів природоохоронного спрямування, зокрема, у цьому році ми оголосили конкурс «Благоустрій території – окраса туристичного об’єкту», який триватиме з березня по жовтень. Це не просто конкурс заради «галочки», а справжнє змагання серед наукових підрозділів установи. Я вважаю, що цей крок має бути важливим на шляху до хороших перемін. Правда, чимало клопоту маємо із територією Галицького замку. Мешканці нашого міста, які приходять туди відпочивати, залишають після себе купу сміття, підтверджуючи цим самим рівень свого виховання. А після них на Замкову гору приїжджають туристи. І що бачать?.. Саме тому нам доводиться постійно підтримувати порядок, – наголошує керівник Заповідника.
Цьогорічна акція ще раз дає можливість кожному співробітникові Національного заповідника «Давній Галич», незважаючи на наукові ранги та посади, зробити свій внесок у благоустрій території установи та приведення до належного стану пам’яток історичної і культурної спадщини.

Ярослав Поташник

22 квітня з Богослужіння у церкві Всіх Святих на території Музею етнографії Національного заповідника «Давній Галич», яке відслужили декан Галицького деканату УГКЦ о.Ігор Броновський та сотрудник церкви Різдва Христового міста Галича о. В.Кузюк, розпочалася презентація виставки «Галицький сакрарій», яка представляє унікальну колекцію старовинних речей церковного ужитку, церковних та хатніх ікон і образів, священичий одяг початку минулого століття, які є результатом роботи етнографічного загону відділу фондів Заповідника на теренах Галицького опілля.
– Зважаючи на те, що на виставці представлено цілий ряд унікальних сакральних предметів, які належали церквам Галицького деканату, церква має намір і надалі тісно співпрацювати з науковцями Заповідника, – зазначив благословляючи дійство о.Ігор Броновський. – Ми готові й надалі співпрацювати з етнографами, релігієзнавцями, істориками, адже тільки, спільними зусиллями збережемо надбання нашого народу, з яким матиме змогу познайомитись не одне покоління українців, – підкреслив священик.
З історією церкви Всіх Святих, побудованої на початку ХХ століття і перенесеної до Музею із села Поплавники познайомили присутніх завідувач відділу «Музей етнографії» Леся Михальчук та молодший науковий співробітник відділу Роман Коновалов.
Про особливості та результат роботи етнографічного загону постійно діючої комплексної науково-дослідної експедиції, маршрутом якого було охоплено Галицький, Калуський, Тисменицький та Рожнятівський райони розповіла провідний науковий співробітник відділу фондів Заповідника, кандидат історичних наук Мар’яна Бацвін, зосередивши основну увагу на зборі речей сакрального вжитку при обстеженні храмів опільського краю, серед яких найстаріша дерев’яна церква ХVIII у селі Перлівці, Галицького району, які й увійшли до експозиції виставки «Галицький сакрарій».
– Твори сакрального мистецтва, які ми сьогодні презентуємо є національним багатством нашої держави, – наголосив, відкриваючи виставку, заступник генерального директора з наукової роботи Семен Побуцький, – їх популяризація допоможе глибше збагнути духовне підґрунтя, на яке ми опираємося у своєму прагненні духовного відродження.

Ярослав Поташник

Музей етнографії Національного заповідника «Давній Галич»,
в рамках V-го етнографічного фестивалю «Галицька брама»
запрошує 8 травня о 12.00 год.
галичан та гостей міста на «Галицькі великодні фестини»


Давній Галич завжди дотримувався, відроджував та зберігав українські народні традиції. І вже традиційними у час Великодня стали мистецькі етнографічні свята в Музеї етнографії, які дозволяють відчути справжню атмосферу давніх народних звичаїв. Не є виключенням і 2016 рік.
8 травня Музей відкриє свою браму для учасників V-го етнографічного фестивалю «Галицька брама», в рамках якого проводитимуться «Галицькі великодні фестини».
Це своєрідний мистецький проект, у рамках якого майстри народної творчості та юні аматори матимуть можливість представити свої унікальні роботи, провести майстер-класи з розпису писанок.
Крім того гості матимуть змогу разом з учасниками дійства піти «Кривого танцю», заспівати гаївок, помилуватись парадом вишиванок та виставкою рушників з навколишніх сіл району та гостей, відвідати ярмарок декоративно ужиткового мистецтва, скуштувати смачних страв приготованих на відкритому вогні тощо.
Програма свята
12.00 год. – Початок роботи об’єктів торгівлі, виставки сувенірної продукції, майстер-класи з виготовлення сувенірів, частування медами, узваром та настоями з цілющих трав, приготування страв на відкритому вогні, огляд виставок, експозиції скансену та знайомство з майстрами декоративно-ужиткового мистецтва.
12.30 год. – Відкриття свята. Великодні забави – концертна програма за участю гостей фестивалю та фольклорних колективів району.

Організатори свята: Національний заповідник «Давній Галич», відділ культури Галицької райдержадміністрації, відділ освіти райдержадміністрації
Головні партнери: Галицька райдержадміністрація, Галицька районна рада.

Науковці Національного заповідника «Давній Галич» постійно працюють із закордонними науковими інституціями в тій чи іншій царині історичної науки та краєзнавства. Старший науковий працівник відділу охорони культурної спадщини Заповідника Чемеринський Андрій впродовж тривалого часу на науковому підґрунті досліджує військові поховання з періоду Першої світової війни 1914-1918, польсько-української війни та інших збройних конфліктів в Європі.
Зважаючи на тісну співпрацю з Польськими краєзнавцями, з метою пропаганди ідеї пам’яті про безіменних полеглих військових, польською стороною нагороджено Андрія Чемеринського Відзнакою «Хрест Пам’яті 1914 – 1920 рр.» заснованої в 2016 року у Варшаві. Перше нагородження відбудеться 1 травня 2016 року у місті Перемишлі. Також, це перше нагородження для представника України.
Встановлення даної відзнаки є мотивацією тих осіб, які своєю особистою працею або науково-дослідницькою діяльністю щодо військових кладовищ зберігають пам'ять про полеглих у війнах 1914 – 1920 рр. Відзнака є вільною від будь – яких упереджень і релігійних дискримінацій, оскільки на кладовищах з 1914 – 20 рр. спочивають воїни різних народностей, релігій та поглядів, які перед смертю є рівними.
Колектив Заповідника щиро вітає свого колегу з високою відзнакою.

18 квітня відбулося чергове засідання Вченої ради Національного заповідника «Давній Галич». Традиційно засідання відкрив голова Вченої ради, генеральний директор Володимир Костишин, який привітав учасників з Міжнародним Днем пам’яток та історичних місць, наголосивши, що питання винесені на порядок денний безпосередньо торкатимуться збереження культурної та історичної спадщини Галича і його околиць.
На розгляд науковців винесено питання:
-про затвердження до друку буклета «Ювілейний святий рік в Успенському храмі»;
-звіт про роботу археологічного відділу Заповідника за 2015 рік;
-звіт про роботу топонімічного загону постійно діючої комплексної науково-дослідної експедиції за 2015 рік;
-про підготовку наукової конференції «Галич і Галицька земля: досвід і проблеми збереження історико-архітектурної спадщини середньовічних міст в Україні та Європі» запланованої на 27 - 28 жовтня 2016 року;
-звіт про роботу етнографічного загону постійно діючої комплексної науково-дослідної експедиції у 2016 році.
Розглядаючи перше питання порядку денного, автор буклета «Ювілейний святий рік в Успенському храмі», молодший науковий співробітник відділу «Музей історії Галича» Анна Жолоб ознайомила членів Ради з основною концепцією видання, зупинившись на історичних традиціях, які передували проголошенню Папою римським Франциском 2016 року – Роком Божого Милосердя, під час якого двері кожної помісної церкви будуть вважатися такою ж Брамою Милосердя, як і Ювілейні Двері Римських папських базилік. З огляду на духовну та історичну вартість Марійського центру в селі Крилос, храм Успіння Пресвятої Богородиці, що належить до Галицького протопресвітерату, оголошено Ювілейним храмом, у якому є відкриті, згідно з Літургійним чином, Ювілейні Двері Божого Милосердя.
Підсумовуючи роботу відділу археології Заповідника за 2015 рік, завідувач відділу, кандидат історичних наук Тарас Ткачук зазначив, що впродовж звітного періоду галицькими археологами виявлено 17 нових пам’яток: від палеоліту до поселень періоду Київської Русі, з яких 15 – абсолютно нові.Виявлено 22 нових кургани різного ступеня збереженості. Відділу фондів передано близько 750-ти знахідок. Проведено шурфування в селищі Більшівці та біля села Комарів. Крім того здійснювався нагляд на наявність культурного шару на окремих об’єктах району. Попри це співробітниками відділу підготовлено цілий ряд статей для наукових видань не лише України, а й зарубіжжя.
Не менш цікавими були звіти про роботу топонімічного та етнографічного загонів постійно діючої комплексної науково-дослідної експедиції. Зокрема зазначено, що зважаючи на кількість матеріалу зібраного науковцями впродовж 2011-2016 років можна буде розпочати роботу над монографією «Топоніми Галича і околиць».
Етнографічний загін охопив роботою Галицький, Калуський, Тисменицький та Рожнятівський райони. Основну увагу було звернуто на збір речей сакрального вжитку при обстеженні храмів опільського краю, серед яких найстаріша дерев’яна церква ХVIII у селі Перлівці, Галицького району.
Відповідно до порядку денного Вченої ради розглянуто питання про підготовку до наукової конференції «Галич і Галицька земля: досвід і проблеми збереження історико-архітектурної спадщини середньовічних міст в Україні та Європі». При цьому заслухано відповідальних осіб за напрямки конференції.
За підсумками засідання Вченої ради прийнято відповідні рішення.

Ярослав Поташник

Ювілейні історичні читання з нагоди 200-ої річниці від дня народження отця Рудольфа Моха (16.04.1816 р. місто Бережани на Тернопіль¬щині – 12.02.1892 р. село Курипів Галицького району Івано-Франківської обл.) – письменника, драматурга, громадсько-культурного діяча, священика УГКЦ з 50-річним стажем, автора перших на теренах Західної Україні оригінальних творів панегіричного, моралістичного і сатиричного характерів, одного із продовжувачів справи „Руської Трійці”, секретаря „Руської ради народної» відбулися 15 квітня в Національному заповіднику «Давній Галич».
Модератором історичних читань виступив завідувач науково-освітнього відділу Ярослав Поташник, який у вступному слові пригадав про повернення імені о. Рудольфа Моха із забуття наприкінці 80-их років ХХ століття силами патріотів Галицького району та значення його постаті в служінні греко-католицькій церкві, національному русі та громадській роботі.
Продовжуючи програму читань про дослідження життя і творчості о.Рудольфа Моха, торкнувшись періоду його священичої діяльності в селі Курипові та культурно-просвітницької роботи в навколишніх галицьких селах, розповіла молодший науковий співробітник відділу «Музей караїмської історії і культури» Ірина Цап’юк. Вона детально проаналізувала ідеали християнської моралі та етики, які закладались священиком у свідомість селян у ХІХ ст., при цьому наголос було зроблено на цитату з творів Р.Моха: «Тоді тилько надіймося лучшого на світі, коли межи людьми ясніше в умах і розумах буде».
Не оминули доповідачі й літературної діяльності священика. Вчений секретар Заповідника Наталія Качковська зупинилась на творчій спадщині Рудольфа Моха, загостривши увагу на оригінальних драматичних творах, пронизаних проблемами важкого життя галицьких селян, придушених соціальним гнітом. Зокрема детально проаналізувала одну з найяскравіших віршованих п’єс «Терпен – спасен».
Загалом, аналізуючи життя і творчість галицького священика, учасники читань провели яскраву паралель між соціальними проблемами в українському селі ХІХ ст. і сучасними, незважаючи на те, що на дворі ХХ ст., підкресливши при цьому актуальність творів Р.Моха для сучасника.

Мар’яна Коваль

У Галицькій районній бібліотеці відбулося засідання літературної вітальні «Свіча, запалена від серця», присвячене творчості сучасної української письменниці Світлани Талан. Народилася вона 7 березня 1960 р. в с. Слоут Глухівського району на Сумщині в сім’ї вчителів. Після закінчення школи здобула фахову освіту в Глухівському педагогічному інституті. Багато років віддала роботі з дітьми. Працювала вихователем у дитсадку, потім – учителем початкових класів. Була постійним дописувачем до газет. В біографії С. Талан поєдналися Сумщина і Луганщина. Зараз вона живе в м. Сєверодонецьку Луганської області.
Одного дня Світлана Талан зрозуміла – вона не може не писати, адже на неї чекає стільки героїнь! Писала вечорами після роботи, навіть коли була дуже втомлена. Перший роман «Щастя тим, хто йде далі» побачив світ у 2011 р. і став лауреатом конкурсу «Коронація слова». На початку 2012 р. твір був виданий під назвою «Коли ти поруч» українською та в авторському перекладі російською мовами і за рік був проданий рекордним накладом: 80 тисяч примірників. А далі один за одним вийшли романи «Не вурдалаки», «Мої любі зрадники», «Без минулого», «Розколоте небо», «Помилка», «Оголений нерв». Останній твір присвячений трагічним подіям на Донбасі. Бібліотечні працівники Г. Петраш, М. Венгрин, Н. Королевич, Т. Гусак, О. Мельницька, активна читачка М. Сохан, а також співробітники Національного заповідника «Давній Галич» М. Костик, Л. Бойко проаналізували твори письменниці, обмінялися своїми враженнями і думками з приводу прочитаного.
Світлана Талан пише романи у жанрі «реальні історії», які їй підказує саме життя. Усі твори на гостросоціальну тематику, незмінним залишається одне: головна героїня її книжок – жінка-українка, сильна духом, зворушлива, ніжна, чуттєва, яка іноді помиляється, але її завжди веде за собою кохання: до чоловіка, до дітей, до батьківщини. Цікавими є й історичні романи письменниці, в яких розповідається про голод 1933-го і повоєнні роки. «Це саме та історія, яку неможливо читати без брому. І саме та, яку неможливо не читати, яку мусить читати кожен українець», – сказано в передмові до книги С. Талан «Розколоте небо».
Любов Бойко.

Expeditions

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідницька експедиція Заповідника. Науковим консультант...

28 Mar 2011 Hits:2051

Read more

Architecture

The Castle of Halych

The prominent historian, one of the researchers of ancient Halych A. Petrushevych considered, that t... Read more

05 Apr 2011 Hits:14433

Churches of the Karmelits

In the war-time in 1655 the church and the buildings of the monastery were blasted and emptied. The ... Read more

02 Apr 2011 Hits:14388

The Churche of the Nativity

Nobody of researchers was lucky enough to set the date of the constructions of the church, although ... Read more

02 Apr 2011 Hits:915