9 листопада, в День української писемності та мови, в Києво-Печерській лаврі відбулася церемонія нагородження переможців акції «7 чудес України: історичні міста та містечка», ініціатором і організатором якої є Фонд Миколи Томенка «Рідна країна». Акція стартувала у березні 2016 року, наше місто також долучилося до неї. 1 червня серед усіх заявок на участь від представників місцевих громад, громадських організацій, туристичних компаній, вищих навчальних закладів тощо Оргкомітет відібрав 21-го фіналіста. Протягом літа-осені вони мали можливість презентувати для журналістів та громадськості свої міста. Глядачі побачили на телеканалах України і невеликі відеоролики про Галич.

Переможці акції визначалися за сумою результатів Інтернет-голосування та опитування експертів (50/50), до числа яких входять керівники національних заповідників, музеїв, кафедр туризму вищих навчальних закладів України, науковці, представники туристичних компаній. За результатами Інтернет-голосування Галич (9,616 голосів) напередодні впевнено тримався в трійці лідерів. Випереджали його лише Хуст (Закарпатська обл., 10,538 голосів) та Біла Церква (Київщина, 10,048 голосів).

Отож Оргкомітет визначив такі міста-переможці в акції «7 чудес України: історичні міста та містечка» (за абеткою): Бердянськ (Запорізька обл.), Біла Церква (Київська обл.), Галич (Івано-Франківська обл.), Диканька (Полтавська обл.), Канів (Черкаська обл.), Ніжин (Чернігівська обл.), Хуст (Закарпатська обл.). Крім того, спецномінаціями відзначено Бердичів (Житомирська обл.), Жовкву (Львівська обл.), Теребовлю (Тернопільська обл.) як міста, що мають значний туристичний потенціал і зацікавленість місцевої громади у розвитку своїх населених пунктів. Про ці десять міст у 2017 році знімуть історичні фільми та виготовлять різноманітну поліграфічну продукцію.

На церемонію нагородження були запрошені генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин та голова Галицької міської ради Орест Трачик. Вони отримали диплом з рук Жанни Боднарук, заслуженої артистки України, в минулому галичанки, котра висловила радість з приводу того, що Галич є серед переможців.

Любов Бойко.

Фото з сайту http://7chudes.in.ua

27  жовтня в Національному заповіднику «Давній Галич» відбулася Міжнародна наукова конференція «Галич і Галицька земля: досвід і проблеми збереження історико-архітектурної спадщини середньовічних міст в Україні та Європі», у якій взяли участь науковці з Києва, Львова, Чернівців, Івано-Франківська, Галича.

Пленарне засідання відкрив заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький. Єпископ Івано-Франківської архієпархії Владика Йосафат Мощич поблагословив присутніх, закликав учасників конференції працювати задля відновлення історичної пам’яті, духовності, побажав усім опіки Матері Божої і сили реалізувати задумане. З привітанням і побажанням успіхів і плідної праці заради втілення в життя галицької ідеї до присутніх звернувся генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин. Він зачитав вітального листа учасникам конференції від міністра культури України Євгена Нищука. Галичан і гостей міста привітали також народний депутат України Михайло Довбенко, заступник голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації Ігор Пасічняк, голова міста Галича Орест Трачик.

Доктор історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії ДВНЗ «Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника» Мирослав Волощук презентував нові видання з серії під назвою «Галич».

А далі частина учасників конференції, серед них доктор історичних наук, завідувач кафедри історії середніх віків та візантиністики Львівського національного університету ім. І. Франка Леонтій Войтович (м. Львів), доктор історичних наук, академік Академії наук Вищої школи України Олександр Головко (м. Київ), кандидат історичних наук, доцент кафедри релігієзнавства, теології і культурології ДВНЗ «Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника» Ігор Коваль (м. Івано-Франківськ), генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин та ін., працювала над концепцією створення, розвитку та функціонування духовно-культурного центру в Крилосі-Галичі. Інші учасники наукового зібрання обговорили питання, що стосуються політичного, економічного, культурного життя давнього Галича. З цікавими доповідями виступили Дмитро Гордієнко, кандидат історичних наук, докторант Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, провідний науковий співробітник Національного заповідника "Софія Київська" (м. Київ), Уляна Борняк, доцент кафедри петрографії Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів), Василь Матвєєв, молодший науковий співробітник сектора архітектурної археології Державного Ермітажу (м. Санкт-Петербург, РФ), Олексій Зажигалов, старший науковий співробітник сектора археології Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника (м. Київ), Маріанна Бацвін, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу фондів Національного заповідника «Давній Галич» (м. Галич), Андрій Федорук, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (м. Чернівці) та ін. За результатами роботи конференції було прийнято резолюцію, в якій, зокрема, наголошується, що колектив Національного заповідника «Давній Галич» розроблятиме стратегію формування, розвитку та функціонування духовно-культурного центру в м. Галичі; спільно з Івано-Франківською ОДА, Івано-Франківською обласною радою, Галицькою РДА та Галицькою районною радою буде проводити роботу з втілення в життя Концепції створення Національного українського пантеону в с. Крилос Галицького району.

Напередодні побачив світ збірник матеріалів конференції, який підготували до друку працівники інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Давній Галич».

Любов БОЙКО.

У рамках відзначення 160-ої річниці від дня народження та 100-річчя від дня смерті І. Франка 18 жовтня в Рогатині відбулася ІV Регіональна наукова конференція «Рогатинська земля: історія та сучасність». Організували її освітяни з ініціативи Львівського земляцтва братів-Рогатинців за підтримки місцевої влади.

У конференції взяли участь львівські та івано-франківські науковці, освітяни з Рогатина, краєзнавці з Бережан, співробітники Національного заповідника «Давній Галич». З цікавими доповідями про життєвий і творчий шлях Івана Франка виступили львів’яни – доктор історичних наук, професор історії, проректор Львівського торговельно-економічного університету Степан Гелей, доктор філології, професор Львівського національного університету ім. І. Франка Михайло Гнатюк, доктор історичних наук, професор Інституту народознавства НАН України Роман Кирчів, професор кафедри соціальної та економічної географії ЛНУ ім. І. Франка Степан Кузик, письменники Роман Коритко та Зиновій Легкий, краєзнавець, член управи Львівського земляцтва братів-Рогатинців Ярослав Польовий, гості з Івано-Франківська – доктор філологічних наук, професор ДВНЗ «Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника» Роман Голод, доктор філологічних наук, професор Івано-Франківського інституту післядипломної педагогічної освіти Марія Федунь, отець Орест Смицнюк (м. Івано-Франківськ).

Про творчі взаємини І. Франка з бережанцями, відзначення роковин Великого Каменяра у Бережанах Тернопільської області розповіли учений секретар Державного історико-архітектурного заповідника Надія Волинець, директор музею Б. Лепкого Ірина Ухман, краєзнавець Ігор Крук. Завідувач інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Давній Галич» Любов Бойко та завідувач науково-дослідного відділу установи Марія Костик виголосили доповіді «Питання етнографії та краєзнавства у працях Івана Франка» та «Іван Франко – дослідник історії і культури українського народу». Про ставлення І. Франка до галицького фемінізму розповіла заслужений вчитель України Віра Мединська з Рогатина, а свою творчу роботу про Каменяра прочитала учениця 11 класу Рогатинської гімназії імені Володимира Великого, переможець Міжнародного конкурсу «Мій рідний край» Ганна Бордун. Як запевнили організатори заходу, доповіді учасників конференції будуть опубліковані в окремому збірнику.

Іван Франко створив цілу епоху в культурі. Важко назвати ділянку, в якій би не виявилась невичерпна енергія цього невтомного просвітителя. Як зазначали науковці, творча спадщина видатного письменника, науковця, публіциста, громадського діяча буде зібрана в 100-томному виданні.

Любов БОЙКО.

Проблеми щодо розробки стратегії створення, розвитку та функціонування духовно-культурного центру в селі Крилос та місті Галичі були обговорені на зустрічі в заступника голови обласної  державної адміністрації Ігоря Пасічняка.

До зустрічі були запрошені перший заступник голови Галицької районної державної адміністрації Микола Попович, голова районної ради Павло Андрусяк, начальник управління культури, національностей та релігій облдержадміністрації  Володимир Федорак, генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин, директор Інституту туризму Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Володимир Великочий, доктор  історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника Мирослав Волощук, спеціалісти управління культури та науковці заповідника.

–  Сьогодні є необхідність подальшого поглибленого наукового розгляду існування і ролі Галича в контексті української та європейської історії, з метою вивчення і збереження історичного, духовного і культурного надбання галицької громади. Тому ми повинні знайти те ядро на якому будуватиметься туристичний розвиток у Галичі-Крилосі, – висловив думку щодо мети зустрічі заступник очільника облдержадміністрації.

– Зважаючи на те, що 27 жовтня Національним заповідником «Давній Галич» буде проведено міжнародну наукову конференцію «Галич і галицька земля: досвід і проблеми збереження історико-архітектурної спадщини середньовічних міст в Україні і Європі», до участі в якій долучилося чимало провідних світил української історичної науки, є пропозиція в рамках конференції запропонувати науковцям дискусійну панель, і обговорити проблеми щодо розробки стратегії створення,  розвитку та функціонування духовно-культурного центру, – зазначив Павло Андрусяк.

– Зважаючи на те, що ми наближаємося до відзначення 1120-річчя першої згадки про Галич, слід розглянути й можливість спорудження сучасного музею історії Галича, а також  перепоховання останків князя Осмомисла в Галицькій землі, – продовжив думку голови ради Микола Попович.

–  Ми маємо історичний фон – Галич. Нам не потрібно вигадувати колесо. Національний заповідник «Давній Галич» має розроблену стратегічну концепцію і цілий ряд пропозицій щодо вирішення даних проблеми  шляхом реставрації, консервації, музеєфікації та реабілітації культурної спадщини давнього Галича й формування на цих об’єктах бази історичного, релігієзнавчого та патріотичного туризму. Але нам необхідно звернути увагу й  формування структури рекреаційних ресурсів призначених для перебування туристів різних вікових груп (альтернативних туристичних об’єктів, обладнаних місць для розваг та відпочинку туристів, дитячих майданчиків), інфраструктури для приїжджих туристів, мережі під’їзних шляхів до туристичних об’єктів, обладнаних автостоянок тощо. Сьогодні для Галича це проблема номер один і вимагає чималих коштів.  Крім того ми з року в рік говоримо про необхідність  музеєфікації фундаменту Успенського собору, реставрацію каплиці святого Василія Великого, здійснення капітального ремонту Митрополичих палат, проведення ремонтних робіт у храмі Пантелеймона, завершення робіт по Галицькому замку. Не забуваємо й про популяризацію Галича через друковані видання. Зрештою, цей список можна продовжувати. І зауважте частину робіт ми намагаємося здійснювати власним коштом і силами. Нам потрібна підтримка. Тоді стане можливим вирішення викладених вище проблем, – зазначив Володимир Костишин.

Підводячи підсумок зустрічі і зважаючи на актуальність проблем учасниками було вирішено донести інформацію про створення духовно-культурного центру в селі Крилос та місті Галичі  до учасників наукової конференції 27 жовтня, створити «дискусійну панель» і робочу групу з дослідження проблеми ти підготовки наукової концепції розвитку заповідника, з обґрунтуванням основних завдань для виконавців робіт.

 

 

Ярослав ПОТАШНИК

Душа моя поверх одежі

І славу жебрають слова,

Поволі звужуються межі,

А я, ти знаєш, ще жива…

І вже, ти знаєш, анітрохи

Не жду на війнах прикриття,

Лиш дні мої, мов скоморохи,

Підімітовують життя.

Цими днями,  чи не вперше, галичани мали змогу відчути і подив, і захоплення, перейнятись чутливістю до вібрацій часу і порухів людської душі, глибокою філософічністю, багатою образністю і метафоричністю – усім тим, що творить красу рідного Слова.

А ще, через призму ідей і образів по-іншому зрозуміти світ і взаємодію з ним,  дослухатися до мелодії Карпат, відображеної у чудових світлинах завдяки своєрідним сакральним символам – мандалам.

Все це відбувалося під час зустрічі з  прекрасним мистецьким тандемом – поетесою і фотохудожником, Властою  Власенко та Русланом Трачем, які завітали до Картинної  галереї  Національного заповідника «Давній Галич» з творчим етно-проектом «МольфАРТ».

Власта Власенко лауреат літературної премії імені Бориса Нечерди заснованої Лігою українських меценатів та редакцією журналу «Київ», премії ордену карпатських лицарів літературного фестивалю «Карпатський Пегас».

З  цих віршів випливало  щось нерозгадано-ностальгійне, переливаючись із  звучанням молитовної музики, яку може чути тільки жіноче серце. Вірші впліталися в світлини фотохудожника, в створені ним мандали і утворювали єдину візуальну композицію.

Затамувавши подих, під звуки дримби  присутні слухали  поезію, написану чудовою мовою з елементами гуцульського діалекту,  як в традиційній манері, так і в модерному стилі.

Руслан Трач  народився у Верховині, серед  гір, якими скріплений його гуцульський характер. Для нього  Карпати – це не просто натхнення. Це усі смисли, які дають розуміти, для чого народився, для чого призначений. Митець уже добре відомий автентичними фотографіями та проектами «Инчий світ», «Сім ночей», асоціативними картами «Бакунтові ключі».

Він є автором та учасником ряду  виставок та унікальних мистецьких проектів, суть яких – у збереженні і розвитку карпатської, зокрема, гуцульської культури. Для нього  захоплення фотографією це не лише спосіб доторкнутися до невидимого світу, а й пошук внутрішньої гармонії в сучасному динамічному суспільстві.

Ці двоє молодих, здавалося б, різних  людей поєдналися у творчому проекті «МольфART», злучивши воєдино світлину і поезію з метою створення окремого виду мистецтва наповненого енергетикою Карпат і розумінням глибин гуцульського світосприйняття.

 

Ярослав Поташник

У ювілейний рік Івана Франка наукові співробітники Національного заповідника «Давній Галич» побували у Франковому краї – в с. Нагуєвичі, що на Львівщині. Але насамперед галичани відвідали унікальні дерев’яні храми, що увійшли в список Світової спадщини ЮНЕСКО – церкву Зішестя Святого Духа ХVІ ст. в Рогатині та церкву Святого Юра ХV–ХVІ ст. в Дрогобичі, послухали цікаві розповіді екскурсоводів.

Рогатинська Свяходухівська церква – одна з найстаріших в Україні, дослідники датували її по-різному – ХІІ ст., 1481 р., 1562 р., 1567 р. Останньою в науковій літературі утвердилася дата, відчитана на внутрішній північній стіні нави мистецтвознавцем В. Вуйциком – 1598 рік. У церкві зберігся іконостас 1650 р.,  що є однією з найцінніших пам’яток українського мистецтва, а також образи старого іконостаса кінця XVI ст. та ікони XVII–XIX ст. з храмів Рогатинщини.

Цікавою є історія церкви Святого Юрія в Дрогобичі. Первісний дерев’яний храм на цьому місці був у ХV столітті. Та приблизно у 1656 р. зі с. Надіївка, що поблизу Долини, привезли іншу розібрану церкву. Її, мовляв, обміняли на сіль і притягнули на волах до Дрогобича. Протягом свого існування церква бачила і перебудови, і ремонти, та її вигляд залишився збереженим з ХVІІ століття.

На батьківщині Івана Франка – в с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області – розташований Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі». До нього входять меморіальний (літературний) будинок І. Я. Франка, музей-садиба батьків Івана Яковича Франка та природний комплекс «Стежки Івана Франка». Музейні працівники провели для колег з Галича цікаву екскурсію.

Музей-садиба батьків І. Франка відтворена в 1981 році за етнографічним нарисом письменника «Моя вітцівська хата». До садиби входять хата, кузня Якова Франка, батька письменника, стодола, пасіка та незрівняний яблуневий сад. У хаті зберігаються речі, яких торкалась рука Великого Каменяра: обідній стіл родини, книжки, ікони.

В меморіальному будинку І. Я. Франка зібрано чимало документів, що розповідають про життя і творчість письменника, багато картин і фотосвітлин, на яких зображений Великий Каменяр, прижиттєві й пізніші видання його творів. На подвір'ї є пам'ятник І. Франку та рельєфи із зображеннями класиків світової літератури.

Такі подорожі дають змогу глибше відчути своє коріння, збагатитися духовними скарбами рідної землі.

Любов Бойко.

У Галицькій районій бібліотеці 12 жовтня пройшов День краєзнавства, присвячений 815-тій річниці від часу народження Данила Галицького. Його зініціювала і провела завідувач краєзнавчим відділом бібліотеки Богдана Кривоніс.

Данило Галицький - це видатна постать нашої історії, політик, військовий діяч, дипломат. Він утвердив традиції державотворення на галицько-волинських землях, вів тверду міжнародну лінію, яка була спрямована у Західну Європу. Титул короля, який був наданий Папою Римським, ставив Галицько-Волинську державу в один ряд із такими країнами Європи, як Польща, Угорщина, Франція, Англія, котрі теж були королівствами в епоху середньовіччя. Разом з тим Данило-король дбав про розбудову міст, на вищий щабель підніс військову справу, розбудовував за західним вектором зовнішню політику.

Доля не завше була прихильною до нього. Малим він з братом Васильком залишився без батька і мусів багато років боротися за батьківську спадщину. Отримавши у володіння Волинь, він продовжував боротися за Галич і зумів об’єднати дві частини колись могутнього князівства. Данило Галицький вів боротьбу із зовнішніми і внутрішніми ворогами, якими вважав галиицьких бояр. Однак ця боротьба підірвала державні устрої, а навала монголо-татар призупинила подальший розвій держави. Проте це не завадило Данилові залишатися вірним своїй землі і  піднятися до вершин слави.

Про ці та інші факти із його життя для учнів 9-тих класів Галицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, що були запрошені на цей захід, розповіли співробітники Національного заповідника «Давній Галич» Марія Костик та Іван Драбчук. Цікава розповідь, сподіваємось,  викликала в учнів пізнавальний інтерес до історії і вони, як галичани, повинні пишатися тим, що по їх землі ступали такі велетні історії, як Данило Галицький, і продовжувати його справу в майбутньому.

Іван Драбчук

– Не вперше спробую довести, що для непростої української історії патріотизм – це не лише вміння говорити українською мовою чи повага до української держави, точніше, до інститутів держави. Патріотизм – це стан радше емоційний, аніж раціональний. Я спробував це сформулювати у формулі «Любити Україну – означає любити свою малу батьківщину серцем, а свою країну (державу) – розумом». Не можна розпорядженнями влади змусити громадян любити Україну, її історію та культуру. Любити і шанувати можна лише те, що поважаєш і чим гордишся, – зазначив відвідавши Галич ініціатор проекту «7 чудес України» Микола Томенко.

Розглядаючи концепцію унікального загальнонаціонального проекту розумієш, що акція задумувалась з метою показати світові не лише у формі гіпотез і казкових легенд, а по факту історично значиме, архітектурно витончене, туристично привабливе, красиве та унікальне обличчя держави, в якій ми живемо, без традиційних пояснень сумних сторінок історії України.

Презентуючи справжню давню Україну, розмірковуючи про геополітичне й історичне призначення нашої держави адміністрацією Національного заповідника «Давній Галич»  через призму проекту Миколи Томенка в номінації «7 чудес України: історичні міста та містечка» вирішено  продемонструвати велич української історії в якій особливе місце займає Галич.

– Близькість Галичини до країн Західної Європи сприяла її бурхливому економічному розвитку. Швидко зростали міста, що ставали визначними політичними і культурними центрами. Серед них важливе місце займав Галич. Місто мало потужні  укріплення які розкинулось вздовж лівого берега Лукви до самого Дністра, де містилась торговельна гавань, – підкреслив у передмові до телепроекту заступник генерального директора з наукової роботи Національного заповідника «Давній Галич» кандидат історичних наук Семен Побуцький.

З Х cт. Галицькі землі увійшли до складу Київської Русі, але вже у 1097 р. після Любецького з’їзду виокремилися у кілька удільних князівств із центрами у Перемишлі, Теребовлі, Звенигородці. У 1141 р. князь Володимирко Володаревич (1141–1153) об’єднав князівства в одне зі столицею в Галичі. Першою згадкою про Галич у давньоруських літописах є запис від 1138 р., а регулярні звістки про місто з'являються на сторінках літописів з середини ХІІ ст.

У цей час Київ поступово втратив свою гегемонію, натомість Галич почав відігравати виняткову роль у подіях XII – першої половини XIV ст. Він став великим осередком Русі.

Якщо в період ХІІ ст. Галич перейняв політичне лідерство тільки у південно-західному регіоні Київської Русі, то протягом ХІІІ – першої половини XIV ст. Галич став центром політичного, економічного і релігійного життя тогочасних українських земель, – підсумував науковець.

– Враховуючи роль міста Галича та Галицької землі в державотворчих процесах України, 4 листопада 1994 року у межах історичного ареалу середньовічного міста було створено Національний заповідник «Давній Галич», а у березні 1998 року Галич увійшов до Асоціації  малих і середніх міст України.  У вересні того ж  року відбулося святкування 1100-літнього ювілею міста Галича, – підкреслив генеральний директор заповідника Володимир Костишин.

І вже в 2011 році роль міста в історії України була відзначена на найвищому церковному рівні Українською Греко-Католицькою Церквою: Галич в межах його історичного середньовічного ареалу було виведено зі складу Івано-Франківської митрополії УГКЦ та безпосередньо підпорядковано Києво-Галицькому Верховному архієпископові, – додав керівник установи.

Сьогодні місто Галич серед фіналістів п’ятого етапу Всеукраїнської акції «7 чудес України» в номінації «7 чудес України: історичні міста та містечка», яка стала найрезонанснішим та найуспішнішим проектом у галузі популяризації вітчизняного туризму за більш ніж 20 років української незалежності.

7 жовтня 2016 року до нашого древнього міста завітали керівник загальнонаціонального проекту Микола Томенко та журналісти центральних телеканалів.

У рамках презентації давньогалицької столиці журналісти відвідали історичні пам’ятки давнього міста, серед яких Галичина могила, фундамент Успенського собору, храм Пантелеймона, Галицький  замок, церква Різдва Христового, Музей караїмської історії та культури тощо.

Підсумовуючи результат відвідин міста Микола Томенко зазначив: «Шанс Галича стати одним із семи чудес України є досить високим. Для розвитку туризму в Галичі є всі можливості. Тут слід відзначити потужну  роботу Національного заповідника «Давній Галич». Цьому сприяє й  збудована нова дорога Львів-Івано-Франківськ. Тепер справа – за спорудженням  відповідної інфраструктури, яка працюватиме на туриста. А це вже залежить від влади».

Підведення підсумків акції відбудеться 9 листопада 2016 року у Києві на території Києво-Печерської лаври. А тим часом ми маємо змогу  до 7 листопада віддати свої голоси за наше рідне місто за наступним посиланням http://7chudes.in.ua/opytuvannya-2016/

 

 

Ярослав ПОТАШНИК

До Галича зрідка, але навідуються відомі люди. Як вони сюди потрапляють – це вже інше питання.  Однак  Галич має якусь дивну  притягальну силу, бо власне він і є місцем сили. І кожен, хто навідується сюди, хоче її відчути, хоче нею зарядитися.

Цього разу до нас завітав відомий письменник, лавреат Шевченківської премії Мирослав Дочинець. Творча зустріч із ним відбулася у Національному заповіднику «Давній Галич». Відразу хочеться зазначити, що цей письменник - людина неординарна. У своєму творчому зростанні він піднімався щабель за щаблем і зараз вийшов за межі всеукраїнської популярності. Адже його твори перекладаються іноземними мовами і це не може не тішити. Значить, і за кордоном знатимуть про українську літературу.

Розповідь автора книг «Многії літа. Благії літа. Заповіді 104-річного Андрія Ворона — як жити довго в щасті і радості» (2010), «Вічник. Сповідь на перевалі духу» (2012), «Криничар» (2012), «Горянин. Води Господніх русел» (2013), «Світован. Штудії під небесним шатром» (2014) та інших захоплено слухали присутні. А це були не тільки співробітники заповідника, але й бібліотекарі, учні галицьких шкіл, представники творчої інтелігенції міста та просто вдячні читачі.

На думку автора, кожен його твір має філософське звучання. І десь якщо не у текстах, то між рядками у них присутні його рідне Закарпаття і Карпати. А найбільший їх зміст закладений у слові, яке має неймовірну і чарівну силу. «Слово – це найвища політика і найбільша влада», «це - інструментарій, яким можна відкрити абсолютно все», - підсумував прозаїк. Автор провів цікавий екскурс про написані і видані ним книги, заінтриговував присутніх  поясненнями їх назв, але майже не торкався змісту. Позаяк вважає, що книги пишуться для того, аби їх читати, а не переказувати.

Звісно, як завжди на таких зустрічах, були запитання й автографи. Останні автор роздавав і на придбаних книгах, і на тих, котрі галичани принесли з собою. Зазначимо, що до організації цієї зустрічі спричинився відомий галицький журналіст Мар’ян Грінер, який, як виявилось, є студентським другом  автора (вони обидва вчилися на факультеті журналістики у Львівському університеті).

Кожен із зустрічі виніс для себе щось своє. Але, без перебільшення, скажемо, що найбільший бонус отримали ті, хто придбав книги. Адже в них закладена велика народна мудрість. І в цьому їх беззаперечна цінність.

Іван ДРАБЧУК

29 вересня минуло 150 років від дня народження українського історика, науковця, громадського та політичного діяча, голови Центральної Ради Української Народної Республіки Михайла Сергійовича Грушевського (1866–1934). У Національному заповіднику «Давній Галич» відбулися історичні читання, присвячені цій події. Насамперед завідувач науково-освітнього відділу заповідника Ярослав Поташник розповів про життєвий шлях відомого українця, якому волею долі довелося жити на зламі двох століть і двох епох в історії українського національного відродження. Бібліотекар наукової бібліотеки Любов Ониськів підготувала викладку літератури на тему: «Михайло Грушевський – титан українського народу».

Присутні переглянули документальний фільм про львівський період життя і діяльності М. Грушевського (1894–1914). Автори стрічки залучили до її створення відомих вчених, зокрема доктора філологічних наук, професора Львівського національного університету ім. І. Франка Михайла Гнатюка, кандидата історичних наук, голову археографічної комісії НТШ Івана Сварника та ін. Їх розповіді вдало доповнюють світлини, документальні кадри того періоду.

Наукова діяльність М. Грушевського припала на часи, коли в Російській імперії забороняли українську мову, знищували будь-які паростки національної самосвідомості. Натомість у Галичині, яка належала до Австро-Угорщини, потроху оживало громадсько-політичне життя українського суспільства. Княжий Львів став ареною боротьби за кращу долю нашого народу. З 1894 по 1914 рік М. Грушевський викладав у Львівському університеті історію України, працюючи над своєю фундаментальною працею «Історія України-Руси», яка була надрукована наприкінці 1898 р. у Львові. Незабаром М. Грушевський видає ще два томи своєї праці. Ця робота була щиро прийнята в Галичині, проте заборонена російським урядом. Вчений працює в Науковому Товаристві ім. Т. Шевченка, згодом очолює його. Товариство за його головування фактично виконувало функції Академії наук, а бібліотека збагатилася численними унікальними виданнями. У Львові зібралося коло однодумців М. Грушевського, тут відбувалася його наукова співпраця з Іваном Франком. Як зазначають автори стрічки, «Ці два титани зробили те, чого не зробила ціла Академія наук». Зрештою, саме у Львові Михайло Грушевський знайшов особисте щастя, одружившись із Марією Вояківською. Як вдало зазначив один з дослідників, «Без Львова не було б Грушевського, а без Грушевського не було б Української незалежної держави».

Любов Бойко.

Expeditions

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідницька експедиція Заповідника. Науковим консультант...

28 Mar 2011 Hits:2112

Read more

Architecture

The Castle of Halych

The prominent historian, one of the researchers of ancient Halych A. Petrushevych considered, that t... Read more

05 Apr 2011 Hits:14460

Churches of the Karmelits

In the war-time in 1655 the church and the buildings of the monastery were blasted and emptied. The ... Read more

02 Apr 2011 Hits:14416

The Churche of the Nativity

Nobody of researchers was lucky enough to set the date of the constructions of the church, although ... Read more

02 Apr 2011 Hits:937