З метою стимулювання розвитку туризму Прикарпаття, підтримки та популяризації туристичної діяльності Національного заповідника «Давній Галич»,  де зосереджено значний потенціал для розвитку галузі, де панують оригінальні традиції, культура, звичаї, де збережено чималу  кількість пам’яток історії і культури, адміністрацією заповідника, за підтримки громадської організації «Поступовий гурт франківців» 1 березня в Івано-Франківську, в приміщенні кіноконцертного залу «Арена-центр»  проведено семінар-діалог «Давній «Галич» – культурно-історичний об’єкт-дестинація», до участі в якому запросили керівників готельних комплексів і господарств.

Програмою семінару було передбачено проведення конструктивного діалогу з основних напрямків розвитку внутрішнього туризму, створення ефективної системи екскурсійної діяльності готелів з метою забезпечення потреб туриста.

Заступник генерального директора заповідника з наукової роботи Семен Побуцький розповів: «Сьогодні, зокрема, ми презентуємо для жителів і гостей проект «Живий музей». Тобто, окрім матеріальної спадщини, ми хочемо презентувати нематеріальні цінності: реконструкції, відтворення звичаїв, виставки, що сприятиме  збільшенню потоку туристів. Охочих побачити видовища вже вистачає  –  23 квітня приїдуть гості з Одеси, для них ми відтворюватимемо наші веснянки та гаївки. Але є основна проблема – це низький рівень поінформованості».

З метою приваблення туристів Національний заповідник «Давній Галич» запрошує власників готелів і туроператорів до підписання угод, суть яких полягає у співпраці на  взаємовигідних умовах.

Сергій Адамович, координатор Поступового гурту франківців, розповів, що вони вже можуть похвалитися напрацьованим проектом програми, що передбачає капіталовкладення в розвиток «Давнього  Галича».

– Вже є результати по тих резолюціях, що були  напрацьовані раніше. Зокрема, зроблено проект цільової програми підтримки Галича, в ньому передбачено фінансування археологічних досліджень, туристичної промоції, починаючи з буклетів і закінчуючи промороликами, розвитку фестивального руху. Сподіваємося, що це схвалять у структурних підрозділах облдержадміністрації і  будемо мати фінансування у форматі від 500 до 800 тис. грн на рік. Це вплине  на розвиток заповідника і на розвиток туризму в Прикарпатті загалом, – зазначив Сергій Адамович.

З метою популяризації славного минулого нашого міста, Національний заповідник «Давній Галич» та ПП «Галицька друкарня плюс» видали календар присвячений різноманітним об’єктам культурної спадщини міста на Дністрі. Видання присвячене 650-ій річниці наданню Галичу Магдебурзького права, яку відзначатимемо у цьому році.

Календар є тематичним і містить зображення міста періоду його перебування у складі імперії Габсбургів (1772 – 1918 рр.). Назва календаря є відповідною «Цісарсько – королівський Галич у давній поштівці». Історичний період вибраний невипадково, адже у час «бабці Австрії» місто отримало потужний поштовх для розвитку промисловості, залізниці, пароплавства.

Кожен зацікавлений зможе побачити, як пам’ятки що дійшли до нашого часу, так і ті, що були зруйнувані і втрачені у вирі військових подій та під час реконструкцій міста.Серед зображень: загальний вигляд міста у 1899 р., ринкова площа (1902 р.); пароплави на Дністрі (1903), церква Різдва Христового (до 1906 р.), Галицький замок (1906 р.), Караїмська вулиця з кенасою (1910); парафіяльний костел (1910 р.); міська ратуша (1911 р.); залізничний двірець (1914); металевий міст на р. Дністер (1915 р.). Окремі з них видавалися у Відні (видавництво К.Швідерноха та видавництвом Художників) та Станиславові (видавництвом Е.Шрейєра). Найдавніша поштівка була видана у 1899 році. Цікавими є штемпелі пошти Галича, які видозмінювалися у різні періоди – 1850, 1855, 1859, 1890, 1899, 1900, 1908, 1915, 1916 роки.

Календар виданий на основі приватної збірки старшого наукового співробітника відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич» Андрія Чемеринського.

У минулому (2016 р.) зусиллями видавців був виданий календар «Галич у давній гравюрі». Вже тепер збираються графічні зображення для чергового календаря на 2018 рік.

Видання буде цікавим шанувальником історії міста – його жителям, а також колекціонерам філокартистам і філателістам, оскільки в ньому зібрані листівки з видами Галича, а також поштові марки погашені штемпелями цісарсько-королівської пошти Галича. Календар надрукований у привабливому дизайні, зручному настінному форматі, на якісному крейдяному папері.

 

Плащаниця – окремий тип богослужбової тканини, відома у Церквах східного обряду з XIV ст. Вона відносяться до так званих рухомих богослужбових тканин, що використовуються у процесії, в обряді від Великої П’ятниці до Великодня.

На плащаниці відтворено образ тіла Христового, після зняття з хреста. Таким чином, плащаниця символізує не тільки полотно, в яке Йосиф Ариматейський загорнув тіло Христа, а й самого Господа. До Воскресіння плащаниця має символічне значення мертвого тіла Христового, а після Воскресіння – образу Спаса, який перебував ще 40 днів на землі до Вознесіння.

Обряд поклоніння плащаниці, який відбувається у Велику П’ятницю і Суботу відтворює історичну подію та символізує вшанування тіла Христового, тобто похорон Спасителя. Вірні біля плащаниці пригадують постаті святих жінок, св. Івана Богослова, Йосифа з Ариматеї та Никодима, які прийшли покласти до гробу тіло Христа.

З плащаницею пов’язані глибокі емоційні переживання страстей і смерті Ісуса заради спасіння людства.

Впродовж цілого місяця співробітники науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич» працювали в релігієзнавчо-пошуковому експедиційному загоні з вивчення, збору, фіксації та обліку давніх сакральних речей у галицьких храмах. Результатом експедиції, з благословення  Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського УГКЦ преосвященного Кир Володимира (Війтишина) відбулася організація виставки «Давня галицька плащаниця», яка знайшла місце в експозиції Картинної галереї Національного заповідника «Давній Галич».

В часі Великого посту галичани і гості міста матимуть можливість ближче ознайомитись з матеріалами експедиції, які представлені в витворах галицьких ремісників-малярів, насамперед це дев’ятнадцять унікальних плащаниць, що датуються кінцем XVIIІ – першою половиною ХХ століть.

Серед збірки переважають три основні типи іконографії ремісничого виконання від манери примітивізму до академізму, українського бароко чи декоративного розпису.

Однофігурні – «Тіло Христа у гробі», надійшли в експозицію з храмів сіл Бовшів, Придністров’я, Комарів, Різдвяни, Крилос. Багатофігурні – зі сценою «Покладення Христа до гробу» Йосифом Ариматейським та Никодимом  у присутності  Богородиці, св. Івана Богослова, жінок-мироносиць – Марії Магдалини та Соломії Заведеєвої – з  храмів сіл Демешківці, Бовшів, Перлівці, Дубівці, Козина, Мединя, Бишів та міста Галича. Третій тип плащаниць – «Оплакування Христа», представлені храмами сіл Бринь, Курипів, Пітрич та Мединя.

Вдаючись до аналізу сюжетів слід зазначити, що не в усіх багатофігурних сценах присутні образи обох жінок-мироносиць, а на плащаниці з села Дубівці дійовими особами є тільки Йосиф і Никодим на тлі панорами Єрусалима і Голгофи. У центрі окремих композицій зображено однораменний хрест.

Окремо слід сказати про плащаниці зі сценами Оплакування Христа. Втілення цих сюжетів виражено на плащаницях другої половини XVIII – початку ХІХ ст., і спровоковане бароковими прийомами та західно-європейською іконографією. Галицькі майстри намагаються тонально і колористично передати ознаки мертвого тіла Ісуса Христа.

Манера бароко проявляється на плащаницях із сіл Бринь, Курипів, Перлівці та Мединя, де простежується сірувато-охриста карнація лику Христа і всього тіла, з’являються темні вохристо-зеленаві відтінки. Детально, в тональному плані, прописуються обличчя ангелів. Акцентується увага на рани від цвяхів і пробитого ребра Спаса. На плащаниці з села Медині рани Христові представлені у вигляді мощовиків. Більша увага відводиться анатомічним деталям. Це можна прослідкувати і на плащаниці з села Курипів, яка виконана у бароковій манері, але вже професійним майстром. У сюжеті присутні тільки Богородиця, св. Іван Богослов та двоє ангелів, намальованих на взірець путті, тобто напівоголеними.

Особливістю плащаниці з села Пітрич, виконаної в манері академізму є, образ Ісуса Христа з лівою рукою на тілі. Над Спасителем ангел із розгорнутими крилами. Внизу, біля кам’яного гробу покладено терновий вінець, миро і ладан. На зводі гробу Господнього китиці калини.

На одній з Крилоських плащаниць руки Спаса складено на грудях, а над головою орнаментований німб.

Галицькі майстри малюють пов’язку на тілі Ісуса коротшою і без характерного для середньовічної іконографії драпування складок, вони передаються переважно графічно, а не тонально.

Щодо  техніки виконання це – олійний живопис виконаний на суцільно заґрунтованому полотні з кольоровим тлом,  яке яскраво простежується і дуже різниться – від світло-охристого, зеленавого до темно-синього, коричневого. А на плащаницях із сіл Крилос  та Мединя червоне тло тканини залишається неторканим, прописано лише сюжет і окремі деталі. На всіх полотнах по периметру розміщено напис церковнослов’янською тропаря на Велику П’ятницю: «Благообразний Йосиф сo древа снем пречистоє Тіло Твоє плащаницею чистою обвив і вонями во гробі новім закрив положив».

Свої особливості має декоративне оформлення галицьких плащаниць. В першу чергу це стосується периметру, який має облямівок  гаптованою стрічкою, бахромою і плетеними китицями, з кутовими елементами  полотнищ, де часто присутні лики євангелістів, їх символи, херувими,  стилізовані орнаменти, декоративні хрести, чи восьмикутні та шестикутні зорі. На деяких полотнах після напису тропаря вказано дати створення плащаниці, наприклад: 1830 р. – с. Бишів або 1881 р. – с. Козина.

Головним експонатом виставки є чотирьох метрове полотнище копії Туринської плащаниці. За це особлива вдячність о. Никодиму Гуралюку ЧСВВ ігумену Святоуспенського монастиря у Погоні, який особисто прибув на презентацію. Про наукові дослідженя «П’ятого євангелія», як називають Туринську плащаницю, розповів доктор філософії Ігор Коваль.

28 лютого, в другий день Великого посту відбулося відкриття виставки, яке благословили Митрополичий протоієрей Синкелу у справах духовенства і священичих родин  Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ  доктор Олег Каськів, декан Галицького деканату УГКЦ о. Ігор Броновський, ректор  Івано-Франківської духовної семінарії протоієрей ліцензіат Олесь Будзяк. У неповторному виконанні семінаристів звучали духовні пісні.

Заступник генерального директора заповідника з наукової роботи, доктор філософії Семен Побуцький та генеральний директор установи Володимир Костишин висловили вдячність парохам релігійних громад та їх представникам за підтримку і збереження культурної спадщини та співучасть в організації виставки.

Звичайно, окремі полотнища святинь через неналежне зберігання потребують відповідної реставрації, деякі плащаниці після виставки ввійдуть до Державного Музейного фонду України, інші займуть своє звичне місце у храмах. Але вже сьогодні, в часі Великого посту,  галичани і гості краю мають змогу ближче познайомитись із сакральним надбанням нашого народу.

Виставка  працюватиме  до  4  квітня 2017 року, щоденно з 9.00 до 17.00 год. За адресою місто Галич, вулиця І.Франка, 3.

 

Завідувач науково-освітнього відділу, керівник експедиції

Ярослав ПОТАШНИК

24 лютого 2017 року відбулася ХІІ звітно-виборна конференція Івано-Франківської обласної спілки журналістів НСЖУ. В її роботі взяли участь 48 делегатів від первинних журналістських організації нашої області. Учасники конференції виконали Гімн України. Отець Роман Терлецький, богословський редактор видавництва «Апостол» та журналу «Слово», поблагословив присутніх, вручив подячні Грамоти за співпрацю від Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського УГКЦ Кир Володимира Війтишина голові Івано-Франківської обласної спілки журналістів НСЖУ Вікторії Плахті та завідувачу кафедри журналістики факультету філології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Ганні Марчук.

Заслужений журналіст України Вікторія Антонівна Плахта, яка очолювала обласну організацію НСЖУ протягом останніх п’яти років, у своїй доповіді детально проаналізувала, що вдалося зробити за звітний період, які є напрацювання і досягнення, а також проблеми, які слід вирішити. Доповідач повідомила, що кількість членів Івано-Франківської обласної спілки журналістів НСЖУ зросла і налічує сьогодні 512 осіб, зокрема в Спілку прийнято 172-х молодих газетярів, теле- і радіожурналістів.

Значну увагу В. А. Плахта зосередила на ролі обласного і первинних осередків НСЖУ в процесі роздержавлення місцевих ЗМІ. Вона наголосила, що новообраному правлінню слід тримати на особливому контролі питання, на яких засадах буде відбуватися процес роздержавлення комунальних засобів масової інформації, чи не зникне завтра взагалі з нашого життя таке поняття, як місцева преса, а журналісти опиняться без роботи, без пенсії.

У свою чергу делегати конференції в своїх виступах відзначали, що протягом звітного періоду здійснено значний обсяг роботи, втілено в життя чимало цікавих ініціатив: видано книгу «Журналісти Прикарпаття»; започатковано Школу журналістики, турніри пам’яті відомих прикарпатських журналістів й інші спортивні заходи; налагоджено співпрацю з колегами з інших обласних осередків України та міста Жешув (Республіка Польща); запроваджено виставки творів мистецтва спілчан тощо. Учасники конференції визнали роботу правління та секретаріату ОСЖ задовільною.

Очолюватиме Івано-Франківську обласну спілку журналістів НСЖУ в наступний період відповідальний редактор телебачення «Галичина» Лілія Боднарчук. Радником голови ОСЖ на громадських засадах обрано заслуженого журналіста України Богдана Фіголя, який свого часу п'ятнадцять років був головою та відповідальним секретарем обласного журналістського осередку. Сформовано новий склад правління, до якого ввійшло 29 спілчан, представників первинних журналістських організації нашої області. Галицьку спілку журналістів представлятиме її секретар, заслужений журналіст України Володимир Дідух. Одразу після конференції відбувся перший пленум новообраного правління. На його засіданні Вікторію Плахту обрано відповідальним секретарем обласної спілки журналістів. Пленум затвердив новий склад Секретаріату, а також Ради етики і права, Ради ветеранів, Молодіжної ради, розглянув питання щодо розмірів вступних і щорічних внесків членів НСЖУ.

 

Любов Бойко, учасник конференції,

член Національної спілки журналістів України з 1994 р.

Вже стало традицією в Національному заповіднику «Давній Галич» спільно з відділом освіти Галицької районної державної адміністрації проведення краєзнавчих уроків з історії України для учнів сьомих класів загальноосвітніх шкіл району, відповідно шкільної програми.

Учні галицьких шкіл впродовж ІІ навчального півріччя 2017 року мають можливість відвідати Музеї заповідника, де наукові співробітники разом із вчителями запропонують підростаючому поколінню цікаві інтерактивні заняття.

Вивчення історії рідної землі неможливе без осягнення минулої величі середньовічного Галича. Древня українська столиця відкриє допитливим школярам найрізноманітніші таємниці сивої давнини. Учні мали можливість на власні очі побачити могутність Галицько-Волинського князівства й відчути дух лицарської доби Ярослава Осмомисла та Данила Романовича, а також переглянули мультимедійний фільм «Галицько-Волинське князівство» із серії «Країна. Історія українських земель».

Першими відвідувачами подібних уроків стали школярі Галицької гімназії,  Галицьких загальноосвітніх шкіл № 1 та 2,  Залуквянської ЗОШ. Отриманні знання і враження, безсумнівну залишили слід в дитячих серцях про непересічну роль Галича і Галицької землі в розвитку державності України.

 

Андрій Стасюк

28 лютого о 12.00 год. в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбудеться презентація виставки плащаниць кінця ХVIII-поч. ХХ ст. з галицьких храмів.

Центральним експонатом виставки стане копія Туринської плащаниці надана в експозицію монастирем Успіння Матері Божої  в Погоні.

У п’ятницю, 10 лютого, Президент України Петро Порошенко взяв участь у відкритті новозбудованого корпусу Галицької центральної районної лікарні. Звертаючись до присутніх, Глава держави зазначив, що галичани святкують надзвичайну подію. «Галицька центральна лікарня почала будуватись у 1978 році. Кожен Президент обіцяв її добудувати, і лише зараз, коли країна перебуває у дуже непростих умовах, коли ми захищаємо українську землю від російської агресії, коли ми останнє віддаємо на створення наших славетних ЗСУ, вдалося добудувати», – зазначив Президент. «… Ми відкриваємо нову лікарню, проїхали по новій дорозі. Скільки років не будували доріг? Скільки чекали на Прикарпатті, щоб нарешті було відновлено дорожнє господарство?» – підкреслив Глава держави. Президент нагадав, що це результати експерименту, коли понадпланові надходження від митниці спрямовуються на дорожнє будівництво. Ця ініціатива має розповсюджуватися на всю Україну, додав Президент. «Ми побудуємо більше 2 тис. км доріг лише за 2017 рік. І продовжимо ту тенденцію, яку ми мали в 2016 році», – заявив він.

Глава держави підкреслив, що відкриття нового корпусу лікарні стало одним із результатів реалізації програми децентралізації і кошти на лікарню були виділені і з Державного фонду регіонального розвитку, і з Державного та місцевого бюджетів. Об’єднання цих зусиль є надзвичайно важливим, зазначив він. «Важливо також те, що ми будемо робити все для того, щоб обладнати лікарню, аби кожен мешканець славетного Галича мав можливість прийти і скористатись сучасним діагностичним обладнанням, сучасними умовами для пацієнтів», – наголосив Петро Порошенко. «Ми модернізуємо нашу державу, робимо все можливе для того, щоб українці нарешті відчули себе справжньою європейською нацією», – сказав Глава держави.

 

Президент вручив Головному лікарю Любомиру Журавецькому сертифікат на медичне обладнання для ургентної лабораторії: «Впевнений в тому, що це обладнання і ця лабораторія послужать вашій громаді». Головний лікар продемонстрував Главі держави основний корпус, зокрема відділення анестезіології та інтенсивної терапії, оперативний блок, акушерсько-гінекологічне відділення.

 

За матеріалами офіційного веб-сайту Івано-Франківської обласної державної адміністрації                                                Любов Бойко.

В Музеї караїмської історії та культури Національного заповідника «Давній Галич» відкрилася виставка «Караїмські періодичні видання поч. ХХст.». Минулого року галицькій караїмській громаді виповнилося 770 років.  Сьогодні музей пропонує увазі  відвідувачів детально ознайомитися із караїмською періодикою.

Не секрет, що галицькі караїми багато років зберігали надбання своїх пращурів, трепетно берегли матеріальну і духовну культуру. В результаті, багато речей із власних архівних колекцій було передано на добровільних засадах Яніною Єшвович (15.09.1930 – 24.10.2003), Адою Зарахович (1.07.1921 – 19.03.2013) та ін. до Музею.

Сьогодні колекція караїмського фонду Заповідника налічує близько 3000 експонатів. Серед них і періодичні видання. І досі вони актуальні і цікаві: на їх сторінках висвітлюється історія караїмської громади Галича, Луцька, Кукизова.

В експозиції виставки представлено наступні видання: «Давул» (1860-ті роки, Одеса), «Караимская жизнь» (1911-1912, Москва), «Караимское слово» (1913, Вільнюс), «Сабах» (1914, Луцьк), «Известия караимского духовного правления» (1917, Євпаторія), «Myśl Karaimska» (1924-1939, Вільнюс, Вроцлав), «Karaj Awazy» (1931, Луцьк), «Awazymyz» (1979, Вроцлав) та інші.

Караїмська консервативна спільнота значний час  віддавала перевагу рукописним стародавнім письменам та усній творчості, а не друкованим творам. Тільки окремі відомі релігійні тексти та полемічні статті видавалися в друкарнях і поширювалися серед громади. У ХІХ ст. караїми-новатори і просвітителі намагалися започаткувати караїмську періодику в різних місцях поселення громад. Початок розвитку караїмського друкарства в Україні поклав рукописний журнал «Давул»,  який виходив друком в Одесі у 1860-ті, пізніше 1864-1872рр.  і редагувався караїмською молоддю. Дослідники вважають, що редактором перших номерів часопису був І.І. Казас.

Першим друкованим періодичним караїмським видання поч. ХХ ст. став московський російськомовний щомісячник «Караимская жизнь». Він з 1911р. представляв росіянам маловідому їм караїмську громаду та її культуру. Відразу після московського видання почало виходити «Караимское слово» у Вільнюсі, суспільно-історичний літературний та науковий часопис «Сабах».

Журнал «Караимская жизнь» – перший російськомовний щомісячник про життя караїмської громади у Москві, який  почали  друкувати у 1911 році. Головним редактором часопису був Садук Раєцький, видавець В.І.Сінані. Журнал висвітлював дослідження минулого і сучасне життя караїмського суспільства у всіх його проявах. Головна увага в ньому приділялася Криму як історичній батьківщині і місцю проживання найчисленнішої з караїмських громад. Постійні кореспонденти часопису «Караимская жизнь» з Євпаторії, Сімферополя, Феодосії, Севастополя, Бахчисараю, Карасубазара, Керчі, Мелітополя, Бердянська, Ялти, Одеси, Києва, Харкова, Миколаєва, Херсона, Єкатеринослава, Вільно, Луцька, Паневежица, Тракаю, Галича та ін. повідомляли про стан справ у цих громадах. Також на сторінках журналу повідомлялося про караїмські громади в Єрусалимі, Єгипті, Туреччині. Часопис містив матеріали громадського, економічного, релігійного і культурного характеру. Були представлені й белетристичні твори з історії караїмів, зразки народної творчості, гумористичні фейлетони, вірші.

Кожен номер публікував бібліографічні відомості і портрети відомих караїмських громадських діячів, представників науки, мистецтва, просвіти, добродійності. Були й статті, що містили обговорення насущних проблем, відповіді на запитання юридичного характеру.

Часопис «Караимское слово» – громадський та історико-літературний журнал, що видавався у Вільнюсі (Литва) з липня 1913року по червень 1914року. Виходив російською мовою в друкарні братів Яловцер. Головним редактором був О.І.Пілецький, видавцем – А.І.Шпаковський. Перші номери щомісячника присвячувались пробудженню і розвитку національної самосвідомості караїмів. Вийшло друком 12 номерів журналу. Перша світова війна призвела до закриття цього видання.

Суспільно-історичний, літературний і науковий часопис «Сабах» заснував у 1914 році письменник Сергій Рудковський у Луцьку. Він ставив перед собою мету духовного об’єднання західних і південних караїмів. Висвітлював вибори нового гахама (верховного священнослужителя), відновлення Чуфут-Кале (Крим) та ін. «Сабах» пропонував читачеві аналітичні статті про історичний розвиток і сучасний громадський стан караїмів, белетристику, хроніку караїмського життя.

Журнал остаточно припинив своє існування через евакуацію більшої частини луцьких караїмів у Крим та східні області Російської імперії після початку Першої світової війни.

«Известия караимского духовного правления» – друковане періодичне видання Таврійського і Одеського Караїмського духовного правління». Виходило два рази на місяць з 1917 по 1919 роки. Його головним редактором був Катик Арон Ілліч. Журнал представляв офіційну позицію Духовного правління караїмів. Його засновники виробили конкретну структуру подання матеріалів, якої намагалися дотримуватись у всіх випусках. Так, в офіційному розділі публікувалися призначення, затвердження на посадах, оголошення та накази караїмського Духовного Правління. У неофіційному розділі подавалися статті про історію караїмського народу, його культуру , традиції, твори караїмських просвітителів та некрологи. Довідковий розділ містив фінансові звіти караїмських громад та довідкові матеріали. У бібліографічному розділі постійно оновлювалася інформація про публікації караїмською мовою. У розділі «Хроніка» друкувалися повідомлення від кореспондентів журналу з різних куточків Криму, що стосувалися життя караїмів.

В експозиції виставки представлено і відомий караїмський часопис «Myśl Karaimska». Цей журнал виходив польською мовою у Вільнюсі з 1924- по 1939 рр. (10 номерів) та у Вроцлаві у 1946 по 1947рр. (два номери). Це видання призначалося для дослідників караїмської мови та історії. Ініціатором його був видатний орієнталіст, професор Ананьяш Зайончковський. Співпрацівниками журналу були вчені-тюркологи, історики: С.Шапшал, Т.Ковальський (які свого часу побували у Галичі), Й.Вежинський, М.Мореловський., Т.Леві-Бабович та ін. Журнал відзначався досить високим науковим рівнем.

Основною метою часопису було збереження караїмської мови та літератури. До редакційної колегії входили: газан Шемайя Фіркович  (Тракаї); Тадеуш Ковальський; адвокат, доктор Захар Новахович (Галич); секретар суду Зарах Зарахович (Галич); Ананьяш Роєцький (Вільнюс) – редактор журналу; Захар Шпаковський (Луцьк); Ананьяш Зайончковський (Вільно). Публікувалися статті про караїмську історію, етнографію, антропологію, філологію. На сторінках часопису проводили огляд видань і бібліографію караїмознавчих досліджень. Друкувалася хроніка важливих подій караїмського громадського життя. У 1948р. журнал «Myśl Karaimska» був реорганізований у часопис "Przeglad orientalistyczny" («Орієнталістичний огляд»). По цьому довгий час не було постійно діючого караїмського періодичного видання.

В 1931р. за панування Польщі, у Луцьку був започаткований журнал «Karaj Awazy». Ініціатором видання був Олександр Мордкович – поет, письменник,  діяч культури. За професією нотаріус, за покликанням – патріот караїмського народу. Це періодичне видання виходило караїмською мовою. Журнал знайомив читачів з життям луцької, галицької, кримської, литовської, єгипетської караїмських спільнот. Містив історичні статті; оповідання, вірші, нариси про біблійних пророків, героїв, історичних діячів.  На його сторінках друкувалися поетичні твори відомого галицького караїмського митця Захарія Абрагамовича. До 1938р. друком вийшло 12 номерів журналу.

Увазі  відвідувачів представлено й відомий у караїмських колах часопис «Awazymyz». Це журнал історично-суспільно-культурної караїмської спільноти Польщі. Видається у Вроцлаві організацією «Związek Karaimów Polskich». Історія часопису сягає 1979, коли група польської караїмської молоді  заклала журнал «Coś», редагований Марком Фірковичем  у Варшаві. У 1989 його назва була змінена на «Awazymyz», а функцію редактора обійняла Анна Сулімович*. Того часу видано лише один презентаційний номер журналу. Після десятирічної перерви в 1999 випуск перейняв Зв'язок Польських караїмів, редакцію перенесли до Вроцлава. У роках 1999-2003 журнал вийшов у електронній версії, доступній для представників караїмської спільноти в Польщі і Литві. В 2004 р. був зареєстрований в Національному Осередку ISSN Національної Бібліотеки і від цього часу з'являється друком в повному кольорі.  В 2014 році у Вроцлаві відзначено 25-літній ювілей існування журналу.

Початково журнал «Awazymyz»  з'являвся як нерегулярник (1989-2003 роки), потім піврічник (2004-2005), а від 2006 р. як щоквартальний журнал. На шпальтах журналу порушуються теми історії, культури, мови та  сучасне життя караїмів у Польщі. Розміщується й інформація, що стосується караїмських спільнот у Росії, Литві, Україні, в тому числі й Галича.  Матеріали друкуються  польською, караїмською,  російською мовами. У 2008-2009 роках  вийшли з друку два повні номери російською мовою під заголовком «Наш голос» . Від 1999 головним редактором журналу є Маріола Абкович.

Виставка «Караїмські періодичні видання кін. ХІХ – поч. ХХ ст.» презентує архівні матеріали з фондової колекції  Музею караїмської історії та культури Національного заповідника «Давній Галич», знайомить відвідувачів з історією караїмських громад кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Колектив Музею завдячує галицьким караїмам за те, що зберегли архівні матеріали своїх пращурів (в даному випадку караїмські часописи) і передали їх на подальше дослідження та експонування. Сьогодні відвідувачі Музею мають унікальну можливість ознайомитися з культурою караїмів – народу, що жив і творив на теренах Галича впродовж 770-ти років.

 

*Анна Сулімович  - працівник факультету орієнталістики Варшавського університету, корені якої походять із Галича.

Надія Васильчук,

Роман Рарик,

Тетяна Тимків

Кожна мисляча людина сприймає світ і себе в цьому світі по-своєму. І кожен має свої ліки для душі: молитва, книга, розмова з близькою людиною... Саме про це – твори відомої журналістки і письменниці з Гуцульщини Калини Ватаманюк. З нагоди 70-річчя Калини Миколаївни в читальній залі Галицької районної бібліотеки відбулося обговорення її творчості. Бібліотечні працівники Богдана Кривоніс, Марія Венгрин, Галина Петраш, Тетяна Гусак, учасники літературної вітальні Марія Костик, Любов Бойко, Марія Сохан пригадали найсуттєвіші моменти життєвого шляху письменниці, проаналізували її твори, обмінялися враженнями від прочитаного.

Народилася К. М. Ватаманюк 27 січня 1947 р. в с. Кобаки на Косівщині. Тут минуло її дитинство та юність. Змалку відчувала Божу присутність, бо мама – молода вдова – виховувала своїх чотирьох дітей у релігійному дусі. Майбутня письменниця добре вчилася в школі, проте не відразу здобула вищу освіту – спочатку працювала в сільському господарстві, а вже пізніше пов’язала свою долю з журналістикою. Робота в редакціях газет і журналів подарувала Калині Ватаманюк багато зустрічей з цікавими людьми, збагатила життєвим досвідом і мудрістю. Вона є лауреатом премії «Золоте перо», автором п’яти книг духовної тематики, одним із фундаторів Духовно-екологічного центру християнської злагоди і любові «Здвижин» на місці з’яви Матері Божої.

Духовно-пізнавальні книги Калини Ватаманюк «Від лиця твого, Господи, судьба моя іде...», «Сад моїх журавликів», «Ми – діти Світла», «Між хрестами і зорями», «Очима душі» справляють глибоке враження на читачів, відкривають дію Промислу Божого в долі кожної конкретної людини. Твори допомагають іншими, духовними, очима подивитися на світ.

Любов Бойко.

Напередодні старого Нового року до працівників Національного заповідника «Давній Галич» завітав вертеп – дитячий фольклорний колектив Галицької ЗОШ № 1 (художній керівник Петро Антонович Штих).

У виконанні школярів та їх наставників у Картинній галереї заповідника лунали колядки, щедрівки, віншування з Новим роком. Юні аматори подарували науковцям заповідника багато позитивних емоцій, гарний настрій і надію на краще майбутнє України.

Expeditions

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідницька експедиція Заповідника. Науковим консультант...

28 Mar 2011 Hits:2051

Read more

Architecture

The Castle of Halych

The prominent historian, one of the researchers of ancient Halych A. Petrushevych considered, that t... Read more

05 Apr 2011 Hits:14433

Churches of the Karmelits

In the war-time in 1655 the church and the buildings of the monastery were blasted and emptied. The ... Read more

02 Apr 2011 Hits:14388

The Churche of the Nativity

Nobody of researchers was lucky enough to set the date of the constructions of the church, although ... Read more

02 Apr 2011 Hits:915