Третього дня Великодніх свят, у Світлий вівторок, Картинну галерею Національного заповідника «Давній Галич» звеселили різнобарвні малюнки Піденно-Східної Волині та українські пісні – відкрилася виставка Самчиківського розпису. Колеги з Державного історико-культурного заповідника «Самчики» (село з однойменною назвою в Старокостянтинівському районі на Хмельниччині) вже вдруге завітали на нашу Галицьку землю. Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин привітав гостей, які в такий гарний час – Великодні свята, привезли в Галич унікальні роботи, попросив священика церкви Різдва Христового о. Володимира Кузюка поблагословити присутніх. Після спільної молитви «Христос Воскрес!» о. Володимир поділився своїми враженнями від прекрасних розписів, побажав миру Україні, Божої ласки в родинах, творчих злетів митцям. У будь-який час, всілякими способами ми повинні прославляти Господа, – сказав священик.

З цими словами погодився Андрій Стасюк, завідувач науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич», кандидат історичних наук, який зазначив, що ще тиждень тому Картинна галерея була в смутних тонах – виставка плащаниць нагадувала про муки й терпіння Ісуса Христа. А зараз – радісний час. Цей день створив Господь для того, щоб ми веселилися.

–Ми приїжджаємо сюди як до родини, як до найкращих сусідів, – зізнався директор Державного історико-культурного заповідника «Самчики», заслужений майтер народної творчості України, член Національної спілки художників України Олександр Пажимський. Він розповів про витоки Самчиківського розпису, дослідницьку діяльність співробітників установи, які не лише віднаходять у старих бабусиних скринях давні розписи, але й самотужки відтворюють їх.

Заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, викладач Самчиківської дитячої художньої школи традиційного декоративно-прикладного мистецтва Сергій Касьянов поділився секретами творчості – і власної, й вихованців – учнів 1-5 класів, які навчаються у школі.

Приємним подарунком для присутніх стали українські народні та авторські пісні у виконанні подружжя з Городенки – Андрія та Дарії Кучмеїв, котрі багато років жили і працювали в Самчиках. До їх дуету приєднався й Михайло Карпович Юзвук, керівник народної студії «Просвіт», член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, а слухачі аплодували і підспівували артистам.

Наша Україна багата талантами. Хмельниччина засвідчила багатство духовної краси українців.

Гостей привітали міський голова Галича Орест Трачик, представник районної влади Олександр Чабак, заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький. Колеги з ДІКЗ «Самчики» подарували на пам'ять про своє перебування в Галичі календарі, буклети, збірник наукових праць «Маєток», навзамін гості отримали календарі зі старими світлинами Галича (з колекції Андрія Чемеринського), а також перший примірник нового часопису «Давній Галич», що вийшов напередодні.

Любов Бойко

До 147-ої річниці від дня народження видатної української поетеси, драматурга, перекладача Лесі Українки в Національному заповіднику «Давній Галич» відбувся захід, присвячений цій події. На ньому, крім співробітників заповідника, були присутні вчителі та учні галицьких шкіл.

Зі вступним словом до присутніх звернувся провідний науковий співробітник науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк. Він наголосив, що в той час, коли територія України була поділена між імперіями, треба було, мабуть, дуже любити свою землю, свій народ, щоб взяти собі такий псевдонім.

Леся Українка стала символом української культури, української нації, – підкреслив Андрій Стасюк.

Основні події з життя видатної поетеси пригадала молодший науковий співробітник науково-дослідного відділу Оксана Харук.

Присутні переглянули десятихвилинний фільм про Лесю Українку, а також послухали вірш «Соntra spem spero!» («Без надії сподіваюсь!») у виконанні молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу Мар’яни Коваль. Захід було проілюстровано книжковою виставкою на тему «Твоєму йменню вічно пломеніти», яку підготувала бібліотекар наукової бібліотеки Національного заповідника «Давній Галич» Любов Ониськів.

Леся Українка належить до найвідоміших жінок України. Народилася Лариса Петрівна Косач 25 лютого 1871 року в Звягелі (нині Новоград-Волинський). В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. Дівчинка навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш, який пізніше був надрукований у львівському журналі «Зоря». Власне, псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять.

Через хворобу Леся до 5-го класу навчалася вдома. Впродовж цілого життя поетеса наполегливо займалась самоосвітою. Маючи 19 років, написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Леся Українка знала 7 мов – українську, французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. Мало хто знає, але в рідну мову письменниця ввела такі слова, як «напровесні» та «промінь». Зараз вони здаються цілком звичними, а тоді це були неологізми.

Леся Українка була геніальною поетесою. Відомо, що деякі свої твори писала дуже швидко. Наприклад, поему «Одержима» створила протягом однієї ночі, коли сиділа біля ложа смертельно хворого Сергія Мержинського. В листі до сестри Ольги від 27 листопада 1911 року Леся Українка згадувала про напружену роботу над «Лісовою піснею»: «Писала я її дуже недовго, 10 – 12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам'яті»… Хворобливу і тендітну Лесю Іван Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

Любов Бойко.

20 лютого в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулося відкриття виставки давніх галицьких плащаниць ХVІІІ – початку ХХІ ст. з архікатедрального собору Святого Воскресіння (м. Івано-Франківськ). Всього демонструється 33 плащаниці і 3 антимінси. Крім наукових співробітників Національного заповідника «Давній Галич, на відкритті виставки були присутні Галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський, священики Галицького деканату, вчителі та учні Галицької загальноосвітньої школи імені Ярослава Осмомисла та ін.

Маємо унікальну нагоду побачити віру нашу в мистецтві, – сказав, відкриваючи виставку, провідний науковий співробітник науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк.

Галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський поблагословив присутніх, добрими словами згадав ініціатора й організатора виставки Ярослава Поташника, серце якого перестало битися напередодні.

Це людина, обдарована Богом, – сказав про покійного генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин. – Він багато працював, не мав вихідних, жив роботою. Це знає кожен з тих, хто спілкувався зі Славком – він любив, щоб його так називали. Це була творча людина, художник, режисер, поет. Ярослав Миколайович тісно співпрацював з церквою, був добрим наставником для молодих. Дивно, що його немає з нами, але ми повинні продовжувати його справу.

Володимир Іванович запропонував вшанувати пам'ять колеги хвилиною мовчання.

Про історію виникнення, символіку плащаниці розповів о. Ігор Броновський:

Віра – це найбільше багатство, яке має людина. Плащаниця – надзвичайно важлива складова нашої віри, вона знаходиться у Святилищі і виноситься в Стасну п’ятницю для поклоніння. Символізує скорботу, смуток і одночасно відкуплення від наших гріхів. Плащаниця – це образ, в якому ми бачимо терпіння нашого Господа.

Провідний науковий співробітник науково-освітнього відділу Андрій Стасюк зазначив, що плащаниця – велика християнська святиня, але й історичне джерело – на багатьох є дати, коли людина або ціла родина подарувала реліквію церкві. Він пригадав, як Ярослав Миколайович Поташник відбирав плащаниці, як переживав, щоб виставка вдалася...

20 лютого – річниця розстрілів на Майдані в Києві. Присутні також вшанували хвилиною мовчання пам'ять героїв Небесної Сотні.

По-особливому в цей час лунали духовні піснеспіви квартету «Путь» (УГКЦ). Брати-семінаристи виконали молитву «Отче наш», хорал грецькою мовою, псалми «Благослови, душе моя, Господа», «Богородице Діво, радуйся». Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин подякував виконавцям, подарував їм буклети та інші видання про Галич.

Виставка плащаниць триватиме до 3 квітня 2018 р.                                                                                           Любов Бойко.

 

15 лютого відбулося перше в цьому році засідання вченої ради Національного заповідника «Давній Галич». Відкрив його заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький. Він проаналізував Звіт про наукову роботу Національного заповідника «Давній Галич» за 2017 р. і озвучив План діяльності заповідника на наступний рік. Як зазначив С. Побуцький, у 2017-ому році колектив установи добре працював у всіх напрямках. У пам’яткоохоронноній роботі проводилось обстеження пам’яток, підготовлена технічна та наукова документація на Костел Кармелітів у Більшівцях і Галицький замок, зібраний картографічний матеріал для створення туристичної карти Галича. Торік у фонди Національного заповідника «Давній Галич» надійшло 400 предметів, які було внесено до основного музейного фонду України. Щодо науково-освітньої діяльності, то виконані всі заплановані розділи в дослідженнях, над якими працюють співробітники установи. В цьому році роботу над 14-ма темами буде завершено. Дослідження теми «Пам’ятки архітектури Національного заповідника «Давній Галич» продовжено ще на один рік. Про роботу над розділами монографії наукових співробітників відділу охорони культурної спадщини розповів  заступник генерального директора з питань розвитку та охорони пам’яток  Володимир Дідух.

Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин розповів про співпрацю між заповідником та іншими науковими закладами, серед них – Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, Український католицький університет. Володимир Іванович висловив сподівання, що в поточному році буде виготовлена вся необхідна проектно-кошторисна документація – на благоустрій Замкової гори, пристосування Галицького замку для екскурсійного обслуговування, упорядкування території біля озера в Музеї етнографії тощо.

У 2017 році проведено 19 виставок, 5 історичних читань, 4 презентації, 105 лекцій, ряд семінарів. У музеях і на пам’ятках Національного заповідника «Давній Галич» побувало майже 12 тисяч відвідувачів, для них проведено 530 екскурсій. Відбулося 2 міжнародних науково-практичних конференції. Напередодні вийшли збірники доповідей учасників конференції «Авраамічні релігії і Реформація: формування протестантського символу віри й ідеології нової суспільної реформації (європейський й український контекст ідентичності)» (456  стор.) та «Успенський собор Галича. Минуле, сучасне, майбутнє» (280 стор.), які підготували до друку працівники інформаційно-видавничого відділу. Побачили світ і інші видання, зокрема книги І. Драбчука «Галич на вістрі історії», Т. Ткачука, І. Кочкіна, Р. Щодровського «Багатошарове поселення Більшівці (урочище Кути) на Верхньому Подністров’ї», буклет В. Дідуха «Храм Святого Пантелеймона», календар на 2018 рік з раритетними світлинами з архіву А. Чемеринського тощо. Якщо говорити про плани книговидання на 2018 рік, то також має з’явитися багато цікавого. Зокрема, книги Івана Драбчука «Зоря «Просвіти» над Галичем» і «Відомі уродженці Галича», дослідження Марії Костик «Король Данило Галицький», фотонарис Володимира Дідуха «Галич давній і сучасний», твори Романа Пащина у збірнику «Слід на землі» (упорядник Ярослав Поташник), збірник матеріалів наукової конференції «Галич і Галицька земля» та ін. В цьому році виходитиме в світ щоквартальна науково-популярна газета «Давній Галич».

У плані діяльності заповідника на наступний рік – продовження інвентаризації пам’яток археології, реставраційні роботи, завершення музеєфікації фундаменту церкви Пророка Іллі, виготовлення технічної документації на храм Святого Пантелеймона, експедиції, екскурсії, лекції, відкриття виставок і презентації, фестивалі й історичні читання, а також – проведення наукової конференції до 1120-ої річниці першої письмової згадки про Галич. Власне, про підготовку до конференції «Галич і Галицька земля» говорила вчений секретар Наталія Качковська. Науковці визначили дату проведення наукового зібрання – 25 жовтня 2018 р., напрямки роботи конференції, терміни подачі матеріалів для редагування.

З подачі старшого наукового співробітника науково-освітнього відділу Андрія Стасюка вчена рада затвердила до друку науково-популярну монографію «Галицька Троя Ярослава Пастернака», над якою працювали Г. Жолоб, А. Стасюк, І. Коваль.

 

Любов Бойко

Вчора, 8 лютого, галичани мали нагоду побачити відеофільм про наше місто, створений за сприяння проекту «7 чудес України», заснованого українським політиком, громадським діячем Миколою Томенком. Торік, як відомо, Галич став фіналістом даного проекту, і Микола Володимирович пообіцяв, що незабаром буде створено історико-пізнавальний, просвітницький фільм про колишню столицю Галицько-Волинської держави. Й ось глядачі в Народному домі Галича вперше змогли переглянути стрічку тривалістю близько 20-и хвилин.

Насамперед Микола Томенко розповів про роботу над створенням фільму. Творча команда знімала панораму міста, визначні пам’ятки, що знаходяться на території Національного заповідника «Давній Галич», зокрема храм Святого Пантелеймона XII ст., Галицький замок ХVІІ ст., церкву Різдва Христового XIII-XVIII ст., фундамент Успенського собору ХІІ ст. та Успенську церкву XVI ст., літописну Галичину могилу та Княжу криницю. Інформаційні матеріали надавали наукові співробітники установи. Творці фільму хотіли показати не лише історичні пам’ятки, але й туристичну привабливість сучасного Галича. З цією метою проводились зйомки і в Галицькому національному природному парку, де діє центр реабілітації диких тварин.

–Такі фільми сприяють об’єднанню України, – сказав Микола Томенко. – Показуючи міста і містечка, ми об’єднуємо нашу країну, її історію, культуру, традиції.

Відомо, що вперше Галич згадується в угорській хроніці в 898 році. Проте існують версії про давніші повідомлення у візантійських джерелах. Цього року ми відзначатимемо 1120-річчя першої згадки про Галич, колишню столицю Галицько-Волинського князівства, наймогутнішу твердиню на південно-західних давньоруських землях.

Любов Бойко

 


29 січня виповнилося 100 років, як українські студенти у бою під Крутами ціною власного життя зупинили переважаючого за чисельністю та озброєнням ворога – більшовицьку армію, яка наступала на Українську державу. Наукові співробітники Національного заповідника «Давній Галич» та вчителі й учні Галицької школи № 1 вшанували пам'ять полеглих. З доповіддю перед присутніми виступив старший науковий співробітник науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк. Він, зокрема, зауважив, що січень у нашій історії є пам’ятним як на великі дати, так і на втрати, жертви, покладені на вівтар боротьби за незалежність України.

Коли більшовицька влада почала наступ на Українську державу, тоді під командуванням УНР, за оцінками історика та очевидця подій Дмитра Дорошенка, було не більш ніж 15 тисяч розкиданих по різних місцях вояків. Готовність українських частин була невисокою. Найбільш боєздатним був на той момент Гайдамацький кіш Слобідської України, що налічував тисячу бійців. Він був укомплектований солдатами-фронтовиками, січовими стрільцями. Проте боєздатні частини направили на завод «Арсенал», де почалося більшовицьке повстання. Захищати залізницю на Чернігівщині було нікому. На заклик Центральної Ради відгукнулась патріотично налаштована українська молодь. Студенти Київського університету ім. Св. Володимира й Українського університету створили студентський курінь. Невелика станція Крути на Чернігівщині стала місцем звитяги нашого народу. Тут 29 січня 1918 року відбувся шестигодинний бій між кількома сотнями молодих українських патріотів і добре озброєним шеститисячним військом Муравйова. 300 українських спартанців, ліцеїстів і студентів, героїчно поклали своє життя, щоб зупинити російських окупантів. Подвиг українських юнаків став жертвою в боротьбі за незалежну державу. А полеглі стали символом боротьби за Україну.

27 українських юнаків потрапили в полон до більшовиків. Вороги знущалися з них, а пізніше розстріляли. Один із героїв, Григорій Піпський зі Старосамбірщини, перед розстрілом почав співати «Ще не вмерла Україна» і решта студентів підтримали спів… У березні 1918 року, коли Центральна Рада повернулася до Києва, загиблих студентів урочисто поховали на Аскольдовій могилі. На цю сумну подію Павло Тичина відгукнувся віршем:

На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять мучнів-українців,

Славних молодих...

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! –

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

За радянської влади Крути були викреслені з пам’яті суспільства. З незалежністю України повернулася і пам’ять про цю подію. У січні 1991 р. на місці трагічних подій було встановлено дерев’яний хрест, а пізніше – монумент у вигляді колони, створений меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут». Власне науковці цієї установи, а також співробітники Українського інституту національної пам’яті ще в 2011 році створили фільм про ті події з використанням документальної хроніки, спогадів учасників і очевидців, перегляд якого нікого не залишив байдужим. А галицькі науковці підготували презентацію-реквієм за загиблими героями Української Галицької Армії, Карпатської Січі, Української Повстанської Армії і сучасними героями – розстріляною Небесною Сотнею, полеглими на Донбасі, серед них і наш земляк, 20-річний Андрій Добровольський з Тустані.

Події під Крутами знову сприймаються актуально, бо викликають певні паралелі з воєнними подіями на Донбасі (оборона Донецького аеропорту, Іловайський котел). Майже щодня гинуть українські військові, тому трагедія Крут сприймається не як щось далеке з минулого століття, а як майже сучасна історія.

Любов Бойко.

26 січня 2018 року у стінах Українського Католицького Університету (м. Львів) відбулося підписання Угоди про виконання науково-проектної документації щодо музеєфікації, консервації фундаментів Успенського собору ХІІ ст. і реставрації каплиці Св. Василія Великого XVI ст. у с. Крилос (княжий Галич) між Національним заповідником «Давній Галич» та Національним університетом «Львівська політехніка».

Документ передбачає проведення комплексних наукових студій, зокрема верифікаційних археологічних досліджень згаданих пам’яток. Ці заходи здійснюватимуться під науковим керівництвом професора Миколи Бевза при співпраці археолога Юрія Лукомського та архітектора Василя Петрика.

– Кінцевою метою проекту, – зазначив генеральний директор заповідника Володимир Костишин, – є консервація та музеєфікація фундаменту Успенського собору із максимальним залученням сучасних технологій, що не тільки забезпечить збереження пам’ятки національного значення для прийдешніх поколінь, але й приверне увагу паломників і туристів до найвизначнішої християнської святині середньовічного Галича.

 

Андрій СТАСЮК

Національним заповідником «Давній Галич» підготовано календар на 2018 р. Видання побачило світ під назвою «Міжвоєнний Галич: 1919 – 1939 рр. Давня поштівка із збірки А.Чемеринського» і присвячено1120 - річчю з часу згадки Галича у найдавнішій угорській хроніці ХІІ ст. «Діяння угрів».

Календар традиційно видано приватним підприємством «Галицька друкарня плюс» за фінансової підтримки Галицької міської ради. Формат видання – А3, його видано на крейдованому папері. Авторський дизайн виконав Ярослав Поташник.

Період, який охоплює календар був нелегким в історії Галича. Місто було суттєво зруйновано під час Першої світової, українсько – польської та радянсько – польської воєн. Згідно урядового розпорядження Міністерства громадських робіт Польщі від 17 травня 1920 р., Галич було віднесено до категорії міст, які були «знищені під час війни». Потребою часу було відновлення міської інфраструктури та підняття добробуту мешканців. Поступово життя налагоджувалося: було відновлено залізничний вузол, введено в експлуатацію міську електростанцію, з’явився ряд нових промислових підприємств, побудовано приміщення нової школи, поступово відновлювалися пам’ятки культурної спадщини.Розвивалося культурно – товариське життя міста, функціонували польські, українські, єврейські та караїмські товариства, хоча багатокультурна політика австро – угорської монархії була замінена домінуванням польського державного шовінізму.

В 30 – ті роки ХХ ст. Галич став одним з центрів туристичного каякарства на Дністрі. В той час існувало багато різноманітних проектів, серед яких: відновлення річкового судноплавства на Дністрі, відкриття українського університету в місті та ін. Проте, місто вчергове потрапило у кривавий вир Другої світової війни…

При підготовці календаря використано філокартичні листівки Галича 20 – 30 – их років ХХ століття, які були видані, як польськими, так і українськими видавництвами.Їх видавали наступні друкарні:Товариство сучасного мистецтва (м. Перемишль), друкарня «Мистецтво» (м. Львів, коштом С.Лангера з Галича), повітова крамниця «Рідна школа» (м. Галич), К.Величко (м. Станиславів) та ряд неідентифікованих друкарень (Br., B.). Розмір тогочасних листівок 9 х 14 см, переважно вони одноколірні, хоча були й винятки.

На листівках зображеновиди основнихоб’єктів міста 20 – 30 их років: церкви Різдва Христового та Святого Миколая, парафіяльний костел Успіння Найсвятішої Діви Марії, Галицький замок, Ринок, вулиця Судова (тепер частково вулиці Є.Коновальця, площа Волі та Т.Шевченка), металевий міст та каякарська станція на Дністрі,загальні краєвиди міста.

Окрім філокартичних листівок календар ілюстровано елементами філателії та сфрагістики. Це - поштові марки зі штемпелями державної пошти Галича, печатки урядових органів та приватних осіб. Зокрема, печатка нотаріуса в Галичі Лева Гузара, печатки міського суду, гіпотечного уряду повітового суду, податкового уряду, загальної школи ІІІ ступеня ім. маршалка Юзефа Пілсудського та ін.

Дане видання є підсумком «трилогії», основною метою якої було відображенняісторії об’єктів міста для знайомства з ними, як галичан, так і всіх, хто зацікавлений минулим Галича. В попередніх роках видання виходило під такими тематичними назвами «Галич у давній гравюрі» (2016), «Цісарсько – королівський Галич» (2017).

Андрій Чемеринський

Вже стало традицією впереддень свята Андрія проводити у Музеї етнографії Андріївські вечорниці. Ось і цьогоріч, в рамках програми «Живий музей», до скансену завітали учасники народного аматорського  колективу "Родина" із села Бортники Тлумацького району, учні Бортниківської ЗОШ, студенти факультету туризму Державного вищого навчального закладу "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" та артисти музичного колективу «Бревіс» під орудою Ярослава Бибика з Івано-Франківської обласної філармонії. Для відвідувачів Музею у гуцульській хаті 40-х років минулого століття відбулось театралізоване дійство толоки та власне, вечорниці, звучала музика Карпат та український народний мелос.

– На Україні побутувало дуже багато найрізноманітніших ворожінь. Ми знаємо лише маленьку часточку ритуалів та обрядів "Андріївських вечорниць" наших предків, – розповідає науковий співробітник музею етнографії Тетяна Воробчак, –  проте і досі "Андріївські вечорниці" – це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а і старше покоління. Це збитки, жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволяються тільки в Андріївську ніч. Саме таке дійство й відтворюється сьогодні у музеї.

Незабаром, на екранах обласного телебачення «Галичина» глядачі зможуть побачити телевізійну версію цього чудового представлення, знятого у Музеї етнографії.

 

Ярослав Поташник

З робочою поїздкою місто Галич відвідав Посол Європейського Союзу  Х’юг Мінгареллі. Метою поїздки було ознайомлення з ходом будівництва візит-центру, яке здійснюється в рамках підтримки ЄС гуманітарних та інфраструктурних проектів в Україні.

Програма перебування посла передбачала знайомство з історичною минувшиною Галича. Тому до маршрут гостя включав відвідування об’єктів Національного заповідника «Давній Галич». Зокрема, Х. Мінгареллі побував у Музеї етнографії, на фундаменті Успенського собору та в крилоській церкві Успіння Пресвятої Богородиці, де гість був подивований захоплюючими екскурсіями, а особливо, англомовною розповіддю молодого науковця Андрія Петраша про храм Святого Пантелеймона у Шевченковому.

Expeditions

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідницька експедиція Заповідника. Науковим консультант...

28 Mar 2011 Hits:3997

Read more

Architecture

The Castle of Halych

The prominent historian, one of the researchers of ancient Halych A. Petrushevych considered, that t... Read more

05 Apr 2011 Hits:15597

Churches of the Karmelits

In the war-time in 1655 the church and the buildings of the monastery were blasted and emptied. The ... Read more

02 Apr 2011 Hits:15231

The Churche of the Nativity

Nobody of researchers was lucky enough to set the date of the constructions of the church, although ... Read more

02 Apr 2011 Hits:1738