Ocтaннi poки ХІХ cт. були дужe кpитичнi для peлiгiйнoгo життя в Гaличинi, paдикaлiзм, coцiaлiзм i iншi тeчiї poзвивaлиcя швидким тeмпoм. Ha тoй чac Cтaнicлaвcькa єпapхiя вxoдилa дo cклaдy Гaлицькoї цepкoвнoї пpoвiнцiї i пiдпopядкoвyвaлacя Гaлицькoмy митpoпoлитoвi. Єпаpхiю oчoлювaли Юлiaн Пeлeш (1885-1891), Юлiaн Cac-Кyїлoвcький (1891-1899), Aндрeй Шeптицький (1899-1900), Гpигopiй Xoмишин (1904-1946). Пoчинaючи з 1900 пo 1904 pp. Cтaнicлaвськa єпapхiя бyлa вaкaнтнoю, якoю yпpaвляв y дyхoвних cпpaвaх apхипpecвiтep єпиcкoпcькoї кaпiтyли o. Bacиль Фaцiєвич (1847-1921). A вжe 16 квітня 1904 р. aвcтрiйcький цicap iмeнyвaв Гpигoрiя Хoмишинa Cтaнicлaвcьким єпиcкoпoм-opдинaрiєм, вcyпepeч oпiнiї нaмicникa Гaличини Aндpiя Пoтoцькoгo. Тpи iєpapхи – митpoпoлит A. Шeптицький, єпиcкoп Пepeмишля Кocтянтин Чехoвич (1847-1915) i вipмeнcький apхиєпиcкoп Йocиф Teoфiл Teoдopoвич (1864-1938) виcвятили нoмiнaнтa нa єпиcкoпa i дoвepшили йoгo iнтpoнiзaцiю 19 чepвня 1904 p. y Cтaнicлaвiвcькiй кaтeдpi.

Cтaнicлaвcькa гpoмaдa пoдapyвaлa нoмiнaнтy митpy тa жeзл, викoнaний y мaйcтepнi Дyдкeвичa, яким єпиcкoп кopиcтyвaвcя aж дo apeштy (пoдaльшa дoля жeзлу нeвiдoмa, oчeвиднo вiн бyв пepeдaний дo Мocкви). Гpaф Пoтoцький пoдapyвaв кapeтy i пapy кoнeй, якi єпиcкoп пpoдaв, oдepжaнi кoшти викopиcтaв нa рeлiгiйнi цiлi, a caм зaвжди хoдив пiшки дo кaтeдpи нa Лiтypгiю.

Cвoю дiяльнicть єпиcкoп poзпoчaв iз peкoлeкцiй для дyхoвeнcтвa, щoб тaким cпocoбoм пepeвихoвaти, змiцнити дyхoвнo i зaoхoтити дo peвнoї дyшпacтиpcькoї пpaцi. Hacтyпним йoгo кpoкoм cтaлo вiдкpиття дyхoвнoї ceмiнapiї (пoчaлa poбoтy з 1907 p.), щo мaлa вихoвaти нoвe пoкoлiння гpeкo-кaтoлицькoгo дyхoвeнcтвa. У тoмy ж 1904 p. єпиcкoп Г. Хoмишин пiд чac  Apхиєpeйcькoї Cлyжби Бoжoї ypoчиcтo пepeдaв вcю єпapхiю пiд ocoбливий Пoкpoв Heпopoчнoгo Зaчaття Пpeчиcтoї Бoгopoдицi. A вжe 1 лиcтoпaдa 1918 р. y Львoвi бyлa пpoгoлoшeнa Зaхiднo-Укpaїнcькa Hapoднa Pecпyблiкa, якy пiдтpимyвaв єпиcкoп. Зa йoгo peкoмeндaцiєю oтця дoктopа Iвaнa Лятишeвcькoгo (1879-1957) бyлo oбpaнo  peфepeнтoм peлiгiйних cпpaв пpи Дepжaвнoмy Ceкpeтapiaтi ocвiти ЗУHP. 1922 p., y чeтвepтy piчницю пoльcької oкyпaцiї Зaхiднoї Укpaїни, єпиcкoп пepшим пiдпиcaв звepeнення УГКЦ «Дo вcьoгo кyльтyрнoгo cвiтy», яким зacyджyвaв жaхливy пoлiтикy пoльcькoгo ypядy пpoти yкpaїнцiв. Вiн пepшим зaпpoвaдив хpecний хiд пiд чac cвят Зicлaння Cвятoгo Дyхa нa мoгилi бopцiв зa вoлю Укpaїни, якi cпoчивaли нa cтaнicлaвiвcькoмy цвинтapi. Кpiм тoгo, Г. Xoмишин дбaв пpo виcoкий piвeнь нaвчaння y дyхoвнiй ceмiнapiї. Як гoлoвa «Piднoї шкoли» y Cтaнicлaвoві, мaтepiaльнo пiдтpимyвaв yкpaїнcькy ocвiтянcькy ycтaнoвy. Бyв opгaнiзaтopoм тoваpиcтвa «Cкaлa» (1934), гoлoвним зaвдaнням якoгo бyлo зacнyвaння читалень і бібліотек при парафіях, а також поширення Католицької Акції. 14 жовтня 1933 р. влaдикa Г. Хoмишин видaв пacтиpcький лиcт пpo Кaтoлицькy Aкцiю, пiдсyмки якoї бyли пiдвeдeнi y 1939 p. в книзi «Kypc  Kaтoлицькoї Aкцiї y Cтaнicлaвoвi». Бyв зacнoвникoм Toвapиcтвa «Бeзжeннi cвящeники iм. Cвятoгo Йocaфaтa» i «Пoхopoннoгo тoвapиcтвa cвящeникiв», щo мaлo мaтepiaльнo пiдтpимyвaти вдiв i дiтeй пoмepлoгo cвящeникa. Вci cвящeники Cтaнicлaвiвcькoї єпapхiї бyли члeнaми Вcecвiтньoгo Toвapиcтвa Aдopaцiйнoгo.

Пiд чac пepшoї бiльшoвицькoї oкyпaцiї нoвi пpaвитeлi зaбpaли пpимiщeння дyхoвнoї ceмiнapiї i чacтинy єпиcкoпcькoї peзидeнцiї, в якoмy чacткoвo знищили apхiви. Дeкілька paзiв викликaли 72-piчнoгo влaдикy нa принизливi пepecлyхaння дo HКВC, aлe вci цi пepecлiдyвaння i пoгpoзи apeштy нe злaмaли мyжньoгo cинa Цepкви i нapoдy. Вiн y кaтeдpi вигoлocив вci 30 тpaвнeвих пpoпoвiдeй, a в дeнь Пpecвятoї Євхapиcтiї нic Haйcвятiшi Taйни вyлицями Cтaнicлaвoвa.

Пicля зaкiнчeння Дpyгoї cвiтoвoї вiйни бiльшoвицькi oкyпaнти, cп’янiлi вiд нecпoдiвaнoї пepeмoги i пoв’язaнoї з нeю бeзкapнicтю i вceдoзвoлeнicтю, poзпoчaли шиpoкo нaкpecлeнy aкцiю пo лiквiдaцiї УГKЦ як єдинoї oпopи yкpaїнcькoгo нapoдy. 11 квiтня 1945 p. eнкaвeдиcти apeштyвaли єпиcкoпa Г. Xoмишинa тa iнших членiв кaпiтyли, бaгaтo cвящeникiв, мoнaхiв, мoнaхинь тa ceмiнapиcтiв. Зaapeштoвaнoгo влaдикy бyлo пepeвeзeнo дo львiвcькoї тюpми, a звiдти – дo Лyк’янiвcькoї y Kиєвi, дe вeлocя тaк звaнe cлiдcтвo. Пoмep влaдикa Гpигopiй Хoмишин y 1949 p. як icпoвiдник – зa кaтoлицькy вipy, xpиcтиянcькy пpaцю для цepкви i нapoдy тa вeликy ocoбиcтy пpaвeднicть. Бyвши дoктopoм бoгocлiв’я, oпyблiкyвaв в 1910 p. «Пacтиpcький лиcт пpo чacтe i щoдeннe Cвятe Пpичacтя», в 1912 p. – «Пpo Haйcвятiшy Євхapиcтiю», 1919 p. нaпиcaв фyндaмeнтaльнy пpaцю «Haбoжecтвo дo Haйcвятiшoгo Cepця Гocпoда Haшoгo Icуca Xpиcтa» (бiльш вiдoмa, як «Чepвoнa Книжкa») i «Вiдoзвa дo Вceчecнoгo Дyхoвeнcтвa Cтaнicлaвiвcькoї Єпapхiї o пpeci як дyжe вaжнiй збpyї нинiшньoї дoби» (Cтaнicлaвiв, 1931).  Cвoєю пoпyляpнicтю cepeд пpocтoлюддя, yкpaїнcькoю cвiдoмicтю, здoбyв cлaвy пpeкpacнoгo пpoповiдникa i peвнoгo cлyжитeля y Гocпoдньoмy винoгpaдникy.

Ocoбa вeликoгo мyжa єпиcкoпa Гpигopiя Хомишинa є вeликoю пocтaттю минyлoгo cтoлiття, ocкiльки він зaлишив пicля ceбe нeпpoминaючий cлiд в icтopiї УГКЦ тa yкpaїнcькoгo cycпiльcтвa. Дiяльнicтю в iм’я блaгa Цepкви тa cвoгo нapoдy влaдикa Гpигopiй Хoмишин cпoдoбився вiнця мyчeництвa зa вipy Xpиcтoвy, i бyв пpoгoлoшений пaпoю Pимcьким Iвaнoм Пaвлoм ІІ блaжeнним пiд чac icтopичнoгo вiзитy в Укpaїнy y чepвнi 2001 poкy.

Aннa Жoлoб

Події тридцятилітньої  давності 1989 року висвітлює світлина Музею історії Галича – яка відкриває сторінку вирішальної боротьби за легалізацію  Української Греко-Католицької Церкви. Здавалося, вже ніяка сила не зможе здолати комуністичний режим з його залізною системою – розгалуженою, вишколеною, озброєною.  А причиною цілковитого провалу стало те, що дорога до «світлого майбутнього» пролягала через «долину сліз» та невинно пролиту кров нашого народу, який захищав святі ідеали своєї Церкви та Вітчизни. Приходить час, що людина скидає з себе ярмо, втрачає страх, хоче відкрито шанувати свою українську історію та її славних дійових осіб, її творців. Хід подій 90-х років виніс на поверхню суспільного життя питання легалізації УГКЦ, гнобленої протягом десятиліть з усією жорстокістю. В одній із прес-конференцій із західними журналістами Голова Комітету Іван Гель заявив: «Що Комітетом Захисту Української Греко-Католицької  Церкви було розроблено нову стратегію боротьби за легалізацію церкви: якщо до цього часу вірні Української Греко-Католицької церкви боролися мовою підписів, мовою заяв та прохань, звернень до уряду, то у 1989 р. Церква буде боротися мовою великих Богослужень, мовою маніфестацій». І уже 22 січня 1989 р. поблизу собору святого Юра у Львові було організовано панахиду за загиблими українськими Січовими Стрільцями й усіма, хто віддав своє життя за волю України, в день Акту Злуки зібралося понад десять тисяч людей щоб висловити свою підтримку. 26 лютого біля пам’ятника Івана Федорова на майдані поблизу Успенської церкви відбулась панахида пам’яті Тараса Шевченка, великого Українського Апостола, на молитву прибуло більше тридцять тисяч вірних. Історичний день 2 квітня розпочався на Личаківському кладовищі панахидою, понад тридцять тисяч людей жертвували молитви за греко-католицьких єпископів, священиків, ісповідників віри. 16 квітня ознаменувалося Молебнем та панахидою пам’яті жертв Чорнобиля, як відомо, Чорнобиль став чорною раною на тілі України, сотні людей загинуло одразу, а багато померло згодом. 16 травня 1989 р. напередодні з’їзду депутатів СРСР, до Москви прибула делегація УГКЦ в складі єпископів Павла Василика (1926-2004), Софрона Дмитерка (1917-2008), Филимона Курчаби (1911-1995), священнослужителів, щоб передати Михайлу Горбачову звернення духовенства УГКЦ до Голови Президії Верховної Ради СРСР з вимогою легалізувати УГКЦ в Україні. У Москві саме в цей час організовується голодування, яке тривало протягом п’яти місяців і завершується перемогою. Біля готелю «Москва» служився Молебен в присутності понад 400 голодуючих. Ці події спостерігають депутати інших республік які приїхали на  з’їзд до Москви і це мало великий резонанс. Протестною акцією зацікавлюється іноземна та офіційна преса. Також заявою про вихід із підпілля, духовенство і вірні УГКЦ звернулися до Його Святості Папи Римського Івана Павла ІІ (1920-2005)  з проханням посприяти повній легалізації УГКЦ.

Та кульмінаційним моментом у боротьбі за легалізацію УГКЦ стало 17 вересня 1989 року, було проведено велике Богослуження, в якому взяло участь більше триста тисяч людей у Львові з вимогою повернути собор святого Юрія та всіх церков УГКЦ, в тому числі й Івано-Франківського катедрального собору святого Воскресіння. Увесь 1989 рік, був роком вирішальної боротьби за УГКЦ та українську державність, боротьби з тоталітарним режимом, який увінчався великим успіхом на виборах. А вже 21 січня 1990 р., підготовлено «живий ланцюг», який єднав Івано-Франківськ, Львів з Києвом. У ньому взяло участь понад три мільойни чоловік, майоріли десяткки тисяч жовто-бакитних прапорів, і сотні тисяч українців трималися за руки і засвідчувалли живе єднання між Західною Україною та Надніпрянщиною.

Гіркі уроки історії вчать нас – без мудрого уравління, Божого Благословення – питання духовної, культурної, економічної та політичної стабільності – немислимі. Це постулат є одним із опорних каменів у будуванні єиної могутньої української держави.

Анна Жолоб

 

На фото на Червоній площі в Москві (зліва направо): о. Ігор Возняк ЧНІ (тепер єпископ), єпископ Софрон Дмитерко ЧСВВ, єпископ Филимон Курчаба ЧНІ, єпископ Павло Василик,

о. Володимир Війтишин (тепер митрополит), о. Григорій Сімкайло. Грудень 1989 р.

Двадцятого лютого працівники Національного заповідника «Давній Галич» взяли участь у заходах, присвячених п’ятій річниці розстрілу активістів на Майдані. Їх організували представники міської та районної влади. Панахиду біля пам’ятного знаку на алеї Небесної сотні у Галичі відслужили священики усіх конфесій міста. Після відправи до присутніх звернувся Галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський,  який розповів про значення цієї події для новітньої історії України. Особлива увага була приділена самовідданому героїзму Небесної сотні, людям, які  загинули, захищаючи ідеали Свободи, Честі та Гідності. Вони першими у ХХІ столітті віддали своє життя за Україну і за те, щоб на нашій землі панували мир і свобода.

Також пам’ять героїв Небеснї сотні, які ціною свого життя звалили диктаторський режим і стали на захист рідної землі від орд московського агресора, була вшанована на вечорі-реквіємі, що відбувся у місцевому Народному домі. Учасники художньої самодіяльності підготували театралізовану програму, в якій лунали проникливі мелодії, пісні та віршовані рядки про героїв української землі. А на екрані проектувались світлини наших земляків, що першими полягли на Майдані.  Назва заходу «Небесній сотні – наша шана і молитва» промовисто говорить сама за себе. Ми перед цими  героями у невідплатному боргу і покликані всіма можливими засобами допомагати сьогоднішнім захисникам рідної землі і розбудовувати власну державу, щоб вона була такою, яку вимріяли наші герої.

Іван ДРАБЧУК

29 січня в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулося відкриття виставки особистих речей учасників Революції Гідності та війни на сході України під назвою «Галицька звитяга: від Майдану до АТО». На виставці експонуються прапори, будівельні каски, саморобні щити учасників Євромайдану, фотографії, а також речі, що нагадують про трагічні події на сході нашої країни – гільзи від снарядів, муляжі мін, шеврони, бронежилети, військові каски, солдатський сухий пайок тощо.

Цього дня українці вшановують пам’ять Героїв Крут. Як зауважив модератор виставки, завідувач науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк, січень – трагічний місяць для нашої новітньої історії. І зараз, через 101 рік від тих сумних подій, українці боронять свій край від ворожої навали.

У 1918 році юні захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху. 29 січня на Чернігівщині, неподалік від залізничної станції Крути, 300 юнаків добровольчого Студентського Куреня вступили в нерівний бій із 5-тисячним більшовицьким військом. У бою під Крутами студенти відстоювали право українського народу жити у власній державі, адже саме тоді більшовики прямували на Київ. А тепер сучасні герої захищають Україну від «братнього народу».

Поблагословили присутніх на відкритті виставки Галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський та Галицький декан ПЦУ о. Іван Кузь.

Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин зазначив, що люди зібралися, щоб вшанувати героїв – усіх: і тих, хто загинув більше сто літ тому, і сьогоднішніх. Володимир Іванович виступив з ініціативою покійного Ярослава Поташника створити в Галичі Музей звитяги, де можна експонувати речі, виставлені для огляду. Його підтримав голова Галицької районної ради Павло Андрусяк, котрий наголосив, що дуже важливо зберегти пам'ять про ті події, які зараз відбуваються.

Голова громадського об'єднання воїнів-ветеранів Афганістану Михайло Вітовський, котрий, власне, зібрав і зберігає речі, привезені учасниками подій на Майдані в Києві та військовослужбовцями із зони АТО, давно мріє про створення музею і навіть запропонував відкрити його у приміщенні старої лікарні, виділеному для волонтерів.

Михайло Зіньковський, що представляє організацію «Галич-Майдан», пригадав події п’ятирічної давнини, передумови виникнення Євромайдану, мітинги на Майдані Різдва в Галичі. Мешканці міста активно підтримували учасників Революції Гідності в Києві. До речі, Галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський передав для експонування на виставці вервичку, на якій молилися учасники галицького Майдану, та патрон із Євромайдану в Києві.

Учасник Революції Гідності, вчитель із с. Залуква Тарас Петраш наголосив, що в нашій історії були різні періоди – піднесення і спад, перемоги і поразки, але ми повинні виховувати молоде покоління в дусі патріотизму, щоб «було кому залишити нашу землю».

Любов Бойко.

28 січня відбулося перше в 2019 році засідання вченої ради Національного заповідника «Давній Галич». Відкрив його генеральний директор установи Володимир Костишин. Присутні розглянули ряд питань, зокрема:

1. Затвердження до друку каталогу «Предмети сакральної спадщини Музею історії Галича».

2. Звіт про роботу експедиційного загону «Галицькі некрополі» за результатами дослідження єврейського кладовища в Галичі.

3. Звіт про роботу Національного заповідника «Давній Галич» за 2018 рік.

4. Затвердження плану роботи Національного заповідника «Давній Галич» на 2019 рік.

 

З першого питання виступив завідувач відділу «Музей історії Галича» Тарас Зіньковський. Він ознайомив присутніх із каталогом «Предмети сакральної спадщини Музею історії Галича», над яким співробітники музею Т. Зіньковський, Г. Жолоб, О. Левицька, А. Мусякевич, О. Коваль, С. Щербицька працювали більше двох років. Повністю описано 237 предметів, які знаходяться в музеї. А це ікони, портрети, світлини, стародруки, скульптура, церковні речі. Видання буде цікавим для всіх поціновувачів старовини.

Про результати роботи експедиційного загону «Галицькі некрополі» розповів його керівник, старший науковий співробітник відділу охорони культурної спадщини Андрій Чемеринський. Загалом упродовж 2016-2018 років учасники загону, а це, крім А. Чемеринського, науковці Володимир Козелківський та Андрій Фіголь, обстежили на чотирьох кладовищах 2729 поховань, склали ситуаційні карти-схеми, оформили письмові й електронні звіти. Присутні переглянули відеопрезентацію про дослідження на старому єврейському кладовищі в Галичі. Зокрема, на цвинтарі-кіркумі при старій дорозі на Івано-Франківськ обстежено більше 400 поховальних каменів (мацев). На єврейських похованнях встановлені стели – вертикальні плити, та саркофаги – горизонтальні тумби. На надгробках зображені грифони, леви, олені, виноград, зірка Давида, трисвічники, п'ятисвічники тощо.

Заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький розповів про дослідження галицьких науковців у 2018 році. Семен Омелянович проаналізував кожну колективну чи індивідуальну тему, відзначив досягнення дослідників і озвучив зауваження до декотрих наукових робіт. Зокрема, схвальні відгуки отримали колективні наукові дослідження науково-освітнього відділу (науковий керівник – завідувач відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк), відділу охорони природи і відтворення історичних ландшафтів (науковий керівник – завідувач відділу Марія Дмитрук), відділу «Музей етнографії» (науковий керівник – завідувач відділу Леся Михальчук), відділу «Музей історії Галича» (науковий керівник – завідувач відділу Тарас Зіньковський), відділу «Музей караїмської історії та культури» (науковий керівник – завідувач відділу Роман Рарик), а також індивідуальні наукові роботи завідувача відділу археології Національного заповідника «Давній Галич», кандидата історичних наук Тараса Ткачука, наукових співробітників цього відділу Ігоря Креховецького та Андрія Фіголя, завідувача науково-дослідного відділу Марії Костик та інших.

Щодо наукової діяльності на 2019 рік, то, як наголосив генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин, теми наукових робіт повинні стосуватися насамперед Галича та його історичної і культурної спадщини.

Любов Бойко.

Твори народної художниці, нашої землячки Параски Хоми завжди викликають особливий емоційний стан у тих, хто їх споглядає. Галичани мають змогу поринути у цей казковий світ, відвідавши Картинну галерею Національного заповідника «Давній Галич», де розгорнута виставка робіт майстрині з фондів Музею мистецтв Прикарпаття. Запрошений на відкриття виставки священик церкви Різдва Христового в Галичі о. Володимир Палій поблагословив присутніх, сказав, що відчуття прекрасного дароване людині як відбиток Божого творення. Організатор заходу завідувач науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк зазначив, що Богові подобається те, що люди роблять на його славу.

Директор Музею мистецтв Прикарпаття Василь Романець наголосив, що виставка стала можливою завдяки підтримці Українського культурного фонду, який допоміг з оформленням картин Параски Хоми. Твори народної майстрині знаходяться в музейних закладах різних міст, у приватних колекціях. Івано-Франківський музей налічує у своїх запасниках 80 робіт із творчої спадщини мисткині. Але не кожна людина має можливість приїхати в обласний центр, а тому впродовж місяця пересувна виставка зупинятиметься на деякий час у кожному районному центрі, щоб поціновувачі прекрасного змогли оглянути її. В Галичі вона демонструватиметься до 14 листопада.

Наталія Доскалюк, завідувач науково-методичного відділу музею, розповіла про життєвий і творчий шлях світлої пам'яті народної художниці, її нелегкий шлях до визнання. Народилася майстриня в селі Чернятин Івано-Франківської області. Малювала з дитинства, згадувала перший подарований олівець, який отримала за виконання ролі у виставі самодіяльного гуртка. Життя сільської жінки не було легким. Обов'язки матері і дружини, робота вдома і в колгоспі… Але попри те завжди помічала прекрасне, особливо квіти. Найбільше малювалося взимку, коли було менше роботи в господарстві.

Громадськості творчість Параски Хоми стала відомою в 1968 році, коли її син Ярослав, учень Косівського училища прикладного мистецтва, показав малюнки матері своєму вчителеві – професійному художникові Юліану Савці. Того ж року за сприяння директора Львівської національної картинної галереї Бориса Возницького було організовано першу виставку творів Параски Хоми. Малюнки народної художниці відтворюють квіткове різнобарв'я українського «городця»: «Жоржини», «Гвоздики», «Соняшники», «Маки», «Чорнобривці»… Часто серед квіткових композицій зображені птахи – павичі, зозульки тощо. Твори П. Хоми відзначаються нестримною фантазією, барвистою гамою, насиченістю кольорів. Достеменно ніхто не знає, скільки картин намалювала Параска Хома. Деякі джерела називають цифру 5 тисяч. Мистецтвознавці ставлять її роботи поруч із творами Катерини Білокур, Марії Приймаченко та інших відомих майстринь.

Заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький подякував колегам з івано-франківського музею за те, що привезли мистецькі шедеври, подарував на згадку листівки з пам'ятками Галича.

«Я малюю для радості, – казала Параска Хома. – Пишу по пам’яті. Побачу десь квітку цікаву – замалюю собі, може, колись знадобиться… Людину не намалюю, але передам її настрій у квітах. Хто розуміється, той побачить настрій, а хто ні, то ні… Я вкладаю квіти, як садівник, на землю. У кожній косичці шукаю щось таке, чого в інших немає. Он, дивіться, скільки півоній або жоржин. Але всюди по-різному намальовані. А хіба вони повторюються в природі? Схочу, то й надумаю собі квітку. От, наприклад, я ніколи не виділа любистку, хоч і чула, що є така косиця. То я собі видумала його. Бачите, такий зеленувато-жовтий, довгастий, трохи схожий до листя конвалії. Адіть, яка краса…»

Любов Бойко.

25  жовтня  2018 р.  в Національному заповіднику «Давній Галич» відбулася науково-практична конференція «Галич і Галицька земля».

Пленарне засідання відкрив заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький. Галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський поблагословив наукове зібрання, привітав його учасників. Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин зачитав вітального листа від міністра Міністерства культури України Євгена Нищука, побажав присутнім плідної праці і добрих підсумків по завершенні нашої спільної справи.

Завідувач науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк уточнив регламент пленарного засідання, повідомив, що доповіді учасників опубліковані у збірнику матеріалів конференції, який вийшов напередодні.

Насамперед доктор східних церковних наук, провідний  науковий співробітник Музею мистецтв Прикарпаття, декан факультету гуманітарних дисциплін Івано-Франківського Богословського Університету о. Віталій Козінчук виголосив доповідь «Славетна доба українського козацтва в колекції Музею мистецтв Прикарпаття». Тему Галича і Галицької землі в міжкнязівських війнах у Південній і Південно-Західній Русі в другій половині 30-х – першій половині 40-х рр. ХІІІ ст. висвітлив доктор історичних наук, академік Академії наук вищої школи України Олександр Головко (м. Київ). Про те, як виглядала кіннота князя Данила Романовича, розповів кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича Андрій Федорук.

Доктор історичних наук, завідувач кафедри історії Середніх віків та візантиністики Львівського національного університету ім. І. Франка, старший науковий співробітник відділу історії Середніх віків Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Леонтій Войтович охарактеризував галицьке лицарство другої половини ХІV століття.

Львів'яни Микола Бевз, доктор архітектури, професор, завідувач кафедри архітектури та реставрації Національного університету «Львівська політехніка», Василь Петрик, кандидат архітектури, доцент кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка», зупинились на питанні консервації і музеєфікації фундаменту Успенського собору і реставрації каплиці Св. Василія у Крилосі. Науково-методичні засади збереження, ревалоризації й реставрації історичних територій та об’єктів Давнього Галича окреслив Микола Гайда, президент Українського національного комітету ІКОМОС, заступник директора Українського державного інституту культурної спадщини Міністерства культури України (м. Львів). Про результати цьогорічних археологічних досліджень на городищі княжого Галича повідомили Юрій Лукомський, кандидат архітектури, доцент кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка», науковий співробітник Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАНУ, та Ігор Креховецький, молодший науковий співробітник відділу археології Національного заповідника «Давній Галич».

Чимало цікавих доповідей і повідомлень було виголошено й іншими учасниками наукового зібрання. Вони опубліковані в збірнику матеріалів науково-практичної конференції «Галич і Галицька земля» обсягом 364 сторінки, який підготували до друку працівники інформаційно-видавничого відділу заповідника.

Любов Бойко.

Фото Володимира Дідуха.

Науковці Національного заповідника «Давній Галич» взяли участь у громадських слуханнях 25 вересня в Народному Домі Галича, де були презентовані проекти музеєфікації фундаменту Успенського собору та облаштування Крилоської гори задля проведення Всеукраїнських прощ до чудотворної ікони Матері Божої.

На презентації проектів були присутні представники Галицької районної та Івано-Франківської обласної влади, науковці з Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, священнослужителі різних конфесій, працівники установ міста, небайдужі галичани. Приїхали також гості зі Львова, Тернопільщини та сусідніх районів нашої області.

З двох проектів, поданих на конкурс, журі вибрало модерний проект музеєфікації з наступним пристосуванням, реабілітацією фундаменту собору Успіння Пресвятої Богородиці в с. Крилос Галицького району, підготовлений львівськими архітекторами. Перед галичанами виступив один зі співавторів Тарас Сулик. Він розповів, що творча майстерня львівських архітекторів з великим ентузіазмом працювала впродовж трьох місяців. За задумом проектантів, частину фундаменту буде законсервовано (засипано землею), частину музеєфіковано. Відкритими для огляду залишаться північний та східний фасади, вівтарна частина. «Наш лейтмотив – не руйнувати, а зберегти», – наголосив Т. Сулик.

Львівські архітектори стали переможцями і другого конкурсу – з комплексної організації простору відпустового місця на Крилоській горі. Проект передбачає перенесення місця служіння з мурів біля церкви у нову споруду для священиків, яку планується побудувати внизу навпроти церкви Успіння Пресвятої Богородиці, організацію інформаційних зон, транспортної мережі з одностороннім рухом, місця для паркування автотранспорту, санітарні зони тощо.

В обговоренні проектних пропозицій взяли участь науковці, представники влади і духовенства. Зокрема заступник генерального директора з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький підкреслив, що Успенський собор ХІІ ст. – це символ державотворення в Галицькій землі і всій Русі-Україні, а тому при музеєфікації фундаменту храму треба враховувати ландшафт, результати археологічних досліджень.

Любов Бойко.

8 і 9 вересня Галич відзначав 1120-річчя своєї літописної історії. В суботу галичани і гості міста, пройшовши через відчинену Галицьку браму, майстерно відтворену реставраторами Національного заповідника «Давній Галич», стали глядачами лицарських турнірів на Замковій горі. Їх проводили учасники клубів історичної реконструкції з Івано-Франківська, Львова, Луцька, Києва, Вишгорода та інших міст України. В перерві між поєдинками лунали композиції у виконанні рок-гуртів та «геральдична» поезія прикарпатських авторів. Охочі могли сфотографуватись із лицарями в обладунках, стати учасниками середньовічних забав, спробувати власними руками створити якусь річ, наприклад, виліпити горня з глини, скуштувати свіжі страви давньої кухні тощо.

Увечері, незважаючи на дощ, біля Галицького замку з успіхом відбулась вистава Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. І. Франка «Шаріка», головні ролі в якій виконували Заслужена артистка України Олеся Пасічняк та артист  театру Євген Холодняк.

В неділю після Служби Божої на Майдані Різдва відбулося віче «Днесь, Галиче, честь твоя», яке поблагословив Галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський. Насамперед до пам’ятників королю Данилові Галицькому, Тарасові Шевченку, а також банера Героям Небесної Сотні покладено квіти. Вшанували княжу столицю король Данило Романович, літописець, князі і княгині – учасники художньої самодіяльності. Перед присутніми виступили очільники місцевої та районної влади, перший заступник голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Марія Савка, народний депутат Верховної Ради України Михайло Довбенко та ін. Промовці бажали Галичу і галичанам всіляких благ і процвітання.

Після цього в супроводі духового оркестру колона вирушила на Замок, де відбулися завершальні бої лицарів, а також виступили прикарпатські митці, рок- і етногурти.

Ближче до вечора в центрі міста відбувся фестиваль «Золотий Тік». Але перед цим народний депутат Верховної Ради України Михайло Довбенко вручив нагороди гравцям і тренерам футбольної команди Галича, яка напередодні виборола перше місце в обласному турнірі.

Пролунали позивні фестивалю… Насамперед перед слухачами виступила Заслужена артистка України, наша талановита землячка з Бурштина Оксана Романюк. Інша уродженка Бурштина Оксана Грицай (Міка Ньютон), котра з дитячого віку виступала на «Золотому Тоці», передала аудіовітання з-за океану учасникам фестивалю. Яскраві здібності демонстрували лауреати цьогорічного конкурсу з Рогатина, Калуша, Коломиї, Івано-Франківська. Серед них і галичанка Аліна Підгайна. Подарували кілька пісень і теплі спогади й переможці попередніх конкурсів із Тернополя, Львова. І нарешті галичани та гості дочекалися неперевершеного виступу (!!!) «Пікардійської терції». Море емоцій і насолода для слуху.

Завершив фестивальне дійство Народний артист України Павло Дворський з талановитими синами. Слухачі різних поколінь радо підспівували «Смерічку», «Стожари», «Червону руту»…

Сподіваюсь, що всі добрі слова, всі побажання, висловлені на адресу міста-ювіляра і його мешканців, матеріалізуються і Даній Галич не втратить своєї автентичності і тисячолітнього чару.

Любов Бойко.

4-5 серпня відбулася  традиційна уже VІІ Всеукраїнська Патріарша проща до Галицької чудотворної ікони Матері Божої, покровительки Галицького краю у с. Крилос (Давній Галич), яку очолив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав. Цьогорічна проща присвячена Року Божого Слова в Україні та 1030-ій  річниці  Хрещення Руси-України. Помолитися до Галицької чудотворної ікони Матері Божої прийшли тисячі паломників.

Уже традиційно вона почалася із піших ходів людей з Івано-Франківська, Калуша та Бурштина. В цих містах у суботу зранку одночасно розпочалась Божественна Літургія та благословення прочан у дорогу.

Серед заходів цьогорічної прощі – Молебень до Богородиці, похід до Княжої криниці та освячення води для паломників, вечірні богослужіння  та урочисте винесення для почитання чудотворної ікони Матері Божої Крилоської, а також молитви на оздоровлення. Крім того, відбулися  нічні чування, які провадитимуть семінаристи, а опісля для молоді – Євангелізаційно-мистецька програма.

Кульмінаційним моментом молінь Всеукраїнської прощі стала Архієрейська Божественна Літургія, яку в неділю, 5 серпня, о 9.00 год. відслужив Патріарх УГКЦ Блаженніший Святослав. Йому співслужили єпископи та митрополити УГКЦ з усієї України, а також більше 130 священиків.

У своїй проповіді Патріарх зазначив, що «люди так численно прибули до цієї матірної землі, до княжого Галича, бо тут вони віднаходять скарб святої віри. А віра не дає нам можливості  кидатися у крайності. Тут, у давньому Галичі,  є осердя нашого  національного і державного будівництва. До нього нас  повертає тисячолітня історія, тому Крилос приймає вірян по-батьківськи».

Прочани мали змогу напитись та набрати освяченої води з Княжої криниці, відвідати відновлену Хресну Дорогу, чудотворне джерело Св. Франциска, Музей історії Галича Національного заповідника «Давній Галич», який знаходиться у колишніх Митрополичих палатах .

Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Кир Володимир теплими словами подякував Патріархові Святославу за приїзд до Крилоса, а також висловив подяку усім, хто спричинився до проведення VІ Всеукраїнської Патріаршої прощі до Галицької чудотворної ікони Матері Божої, зокрема, подякував дітям, молоді, владі, духовенству, які своїми активними діями зробили можливим урочистості сьогоднішнього дня. Серед інших  правлячий ієрарх Івано-Франківщини подякував і  Володимиру Костишину – генеральному директору Національного заповідника «Давній Галич».  Також він закликав усіх спільно готуватися і до наступної прощі, бо для Крилоса-Галича ще треба дуже багато зробити.

На завершення Божественної літургії  Глава УГКЦ благословив присутніх та уділив усім тим, хто приступав до Святої Сповіді та прийняв Святе Причастя, повний відпуст, а присутні виконали гимн «Боже Великий, Єдиний».

В Музеї історії Галича Національного заповідника «Давній Галич» відбулася презентація й урочисте символічне повернення Галицького Євангелія 1144 р. (репринтне видання). Як зазначив Блаженніший Святослав, відтепер ця Добра Новина стане скарбом на Крилоській горі. Таке факсимільне видання стало можливе завдяки роботі науковців Українського Католицького Університету та Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника за фінансової підтримки мецената Ігоря Олійника. Справу повернення Галицького Євангелія ініціював колектив Національного заповідника «Давній Галич». Цілком справедливо, що саме перша і наразі єдина копія рукописної пам’ятки ХІІ ст. буде доступна для огляду всім відвідувачам Музею історії Галича.

Іван ДРАБЧУК

 

Для довідки:

У 1157 році галицький князь Ярослав Осьмомисл у Галичі побудував величний храм Успіння Пресвятої Богородиці, якому подарував чудотворну ікону із Константинополя. З того часу вона стала покровителькою всього галицького люду. Про автентичність Галицької чудотворної ікони в 1906 році зробив висновок Митрополит Андрей Шептицький, відбуваючи візитацію до Крилоса. Коронування Галицької чудотворної ікони Пречистої Діви Марії Одигітрії відбулось 28 серпня 2006 року за участі Блаженнішого Любомира Гузара. З 2012 року патріарші прощі до Крилоса (давнього Галича) стали традиційними. Вони відбуваються на початку серпня кожного літа і щороку збирають усе більше прочан.

Page 1 of 47

Expeditions

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідницька експедиція Заповідника. Науковим консультант...

28 Mar 2011 Hits:2774

Read more

Architecture

The Castle of Halych

The prominent historian, one of the researchers of ancient Halych A. Petrushevych considered, that t... Read more

05 Apr 2011 Hits:14721

Churches of the Karmelits

In the war-time in 1655 the church and the buildings of the monastery were blasted and emptied. The ... Read more

02 Apr 2011 Hits:14655

The Churche of the Nativity

Nobody of researchers was lucky enough to set the date of the constructions of the church, although ... Read more

02 Apr 2011 Hits:1184