Науковці Національного заповідника «Давній Галич» взяли участь у громадських слуханнях 25 вересня в Народному Домі Галича, де були презентовані проекти музеєфікації фундаменту Успенського собору та облаштування Крилоської гори задля проведення Всеукраїнських прощ до чудотворної ікони Матері Божої.

На презентації проектів були присутні представники Галицької районної та Івано-Франківської обласної влади, науковці з Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, священнослужителі різних конфесій, працівники установ міста, небайдужі галичани. Приїхали також гості зі Львова, Тернопільщини та сусідніх районів нашої області.

З двох проектів, поданих на конкурс, журі вибрало модерний проект музеєфікації з наступним пристосуванням, реабілітацією фундаменту собору Успіння Пресвятої Богородиці в с. Крилос Галицького району, підготовлений львівськими архітекторами. Перед галичанами виступив один зі співавторів Тарас Сулик. Він розповів, що творча майстерня львівських архітекторів з великим ентузіазмом працювала впродовж трьох місяців. За задумом проектантів, частину фундаменту буде законсервовано (засипано землею), частину музеєфіковано. Відкритими для огляду залишаться північний та східний фасади, вівтарна частина. «Наш лейтмотив – не руйнувати, а зберегти», – наголосив Т. Сулик.

Львівські архітектори стали переможцями і другого конкурсу – з комплексної організації простору відпустового місця на Крилоській горі. Проект передбачає перенесення місця служіння з мурів біля церкви у нову споруду для священиків, яку планується побудувати внизу навпроти церкви Успіння Пресвятої Богородиці, організацію інформаційних зон, транспортної мережі з одностороннім рухом, місця для паркування автотранспорту, санітарні зони тощо.

В обговоренні проектних пропозицій взяли участь науковці, представники влади і духовенства. Зокрема заступник генерального директора з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький підкреслив, що Успенський собор ХІІ ст. – це символ державотворення в Галицькій землі і всій Русі-Україні, а тому при музеєфікації фундаменту храму треба враховувати ландшафт, результати археологічних досліджень.

Любов Бойко.

8 і 9 вересня Галич відзначав 1120-річчя своєї літописної історії. В суботу галичани і гості міста, пройшовши через відчинену Галицьку браму, майстерно відтворену реставраторами Національного заповідника «Давній Галич», стали глядачами лицарських турнірів на Замковій горі. Їх проводили учасники клубів історичної реконструкції з Івано-Франківська, Львова, Луцька, Києва, Вишгорода та інших міст України. В перерві між поєдинками лунали композиції у виконанні рок-гуртів та «геральдична» поезія прикарпатських авторів. Охочі могли сфотографуватись із лицарями в обладунках, стати учасниками середньовічних забав, спробувати власними руками створити якусь річ, наприклад, виліпити горня з глини, скуштувати свіжі страви давньої кухні тощо.

Увечері, незважаючи на дощ, біля Галицького замку з успіхом відбулась вистава Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. І. Франка «Шаріка», головні ролі в якій виконували Заслужена артистка України Олеся Пасічняк та артист  театру Євген Холодняк.

В неділю після Служби Божої на Майдані Різдва відбулося віче «Днесь, Галиче, честь твоя», яке поблагословив Галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський. Насамперед до пам’ятників королю Данилові Галицькому, Тарасові Шевченку, а також банера Героям Небесної Сотні покладено квіти. Вшанували княжу столицю король Данило Романович, літописець, князі і княгині – учасники художньої самодіяльності. Перед присутніми виступили очільники місцевої та районної влади, перший заступник голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Марія Савка, народний депутат Верховної Ради України Михайло Довбенко та ін. Промовці бажали Галичу і галичанам всіляких благ і процвітання.

Після цього в супроводі духового оркестру колона вирушила на Замок, де відбулися завершальні бої лицарів, а також виступили прикарпатські митці, рок- і етногурти.

Ближче до вечора в центрі міста відбувся фестиваль «Золотий Тік». Але перед цим народний депутат Верховної Ради України Михайло Довбенко вручив нагороди гравцям і тренерам футбольної команди Галича, яка напередодні виборола перше місце в обласному турнірі.

Пролунали позивні фестивалю… Насамперед перед слухачами виступила Заслужена артистка України, наша талановита землячка з Бурштина Оксана Романюк. Інша уродженка Бурштина Оксана Грицай (Міка Ньютон), котра з дитячого віку виступала на «Золотому Тоці», передала аудіовітання з-за океану учасникам фестивалю. Яскраві здібності демонстрували лауреати цьогорічного конкурсу з Рогатина, Калуша, Коломиї, Івано-Франківська. Серед них і галичанка Аліна Підгайна. Подарували кілька пісень і теплі спогади й переможці попередніх конкурсів із Тернополя, Львова. І нарешті галичани та гості дочекалися неперевершеного виступу (!!!) «Пікардійської терції». Море емоцій і насолода для слуху.

Завершив фестивальне дійство Народний артист України Павло Дворський з талановитими синами. Слухачі різних поколінь радо підспівували «Смерічку», «Стожари», «Червону руту»…

Сподіваюсь, що всі добрі слова, всі побажання, висловлені на адресу міста-ювіляра і його мешканців, матеріалізуються і Даній Галич не втратить своєї автентичності і тисячолітнього чару.

Любов Бойко.

4-5 серпня відбулася  традиційна уже VІІ Всеукраїнська Патріарша проща до Галицької чудотворної ікони Матері Божої, покровительки Галицького краю у с. Крилос (Давній Галич), яку очолив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав. Цьогорічна проща присвячена Року Божого Слова в Україні та 1030-ій  річниці  Хрещення Руси-України. Помолитися до Галицької чудотворної ікони Матері Божої прийшли тисячі паломників.

Уже традиційно вона почалася із піших ходів людей з Івано-Франківська, Калуша та Бурштина. В цих містах у суботу зранку одночасно розпочалась Божественна Літургія та благословення прочан у дорогу.

Серед заходів цьогорічної прощі – Молебень до Богородиці, похід до Княжої криниці та освячення води для паломників, вечірні богослужіння  та урочисте винесення для почитання чудотворної ікони Матері Божої Крилоської, а також молитви на оздоровлення. Крім того, відбулися  нічні чування, які провадитимуть семінаристи, а опісля для молоді – Євангелізаційно-мистецька програма.

Кульмінаційним моментом молінь Всеукраїнської прощі стала Архієрейська Божественна Літургія, яку в неділю, 5 серпня, о 9.00 год. відслужив Патріарх УГКЦ Блаженніший Святослав. Йому співслужили єпископи та митрополити УГКЦ з усієї України, а також більше 130 священиків.

У своїй проповіді Патріарх зазначив, що «люди так численно прибули до цієї матірної землі, до княжого Галича, бо тут вони віднаходять скарб святої віри. А віра не дає нам можливості  кидатися у крайності. Тут, у давньому Галичі,  є осердя нашого  національного і державного будівництва. До нього нас  повертає тисячолітня історія, тому Крилос приймає вірян по-батьківськи».

Прочани мали змогу напитись та набрати освяченої води з Княжої криниці, відвідати відновлену Хресну Дорогу, чудотворне джерело Св. Франциска, Музей історії Галича Національного заповідника «Давній Галич», який знаходиться у колишніх Митрополичих палатах .

Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Кир Володимир теплими словами подякував Патріархові Святославу за приїзд до Крилоса, а також висловив подяку усім, хто спричинився до проведення VІ Всеукраїнської Патріаршої прощі до Галицької чудотворної ікони Матері Божої, зокрема, подякував дітям, молоді, владі, духовенству, які своїми активними діями зробили можливим урочистості сьогоднішнього дня. Серед інших  правлячий ієрарх Івано-Франківщини подякував і  Володимиру Костишину – генеральному директору Національного заповідника «Давній Галич».  Також він закликав усіх спільно готуватися і до наступної прощі, бо для Крилоса-Галича ще треба дуже багато зробити.

На завершення Божественної літургії  Глава УГКЦ благословив присутніх та уділив усім тим, хто приступав до Святої Сповіді та прийняв Святе Причастя, повний відпуст, а присутні виконали гимн «Боже Великий, Єдиний».

В Музеї історії Галича Національного заповідника «Давній Галич» відбулася презентація й урочисте символічне повернення Галицького Євангелія 1144 р. (репринтне видання). Як зазначив Блаженніший Святослав, відтепер ця Добра Новина стане скарбом на Крилоській горі. Таке факсимільне видання стало можливе завдяки роботі науковців Українського Католицького Університету та Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника за фінансової підтримки мецената Ігоря Олійника. Справу повернення Галицького Євангелія ініціював колектив Національного заповідника «Давній Галич». Цілком справедливо, що саме перша і наразі єдина копія рукописної пам’ятки ХІІ ст. буде доступна для огляду всім відвідувачам Музею історії Галича.

Іван ДРАБЧУК

 

Для довідки:

У 1157 році галицький князь Ярослав Осьмомисл у Галичі побудував величний храм Успіння Пресвятої Богородиці, якому подарував чудотворну ікону із Константинополя. З того часу вона стала покровителькою всього галицького люду. Про автентичність Галицької чудотворної ікони в 1906 році зробив висновок Митрополит Андрей Шептицький, відбуваючи візитацію до Крилоса. Коронування Галицької чудотворної ікони Пречистої Діви Марії Одигітрії відбулось 28 серпня 2006 року за участі Блаженнішого Любомира Гузара. З 2012 року патріарші прощі до Крилоса (давнього Галича) стали традиційними. Вони відбуваються на початку серпня кожного літа і щороку збирають усе більше прочан.

26 травня 2018 р. у м. Галичі вперше відзначався День Дністра – ріки з якої нерозривно пов’язана історія міста Галича. Свято проведене на виконання Угоди між урядом України та Урядом Республіки Молдова про спільне використання та охорону прикордонних вод Дністра, згідно якої було прийнято рішення про проведення спільного заходу – Міжнародного дня Дністра в останню неділю травня, починаючи з 2018 року.

Працівники Національного заповідника «Давній Галич» прийняли активну участь у відзначенні даної події. Зокрема, для гостей та учасників свята було розгорнуто виставку репродукцій давніх гравюр «Давні види Дністра», виставку – продаж книжкових видань, наукові працівники установи проводили екскурсії для делегацій.

Програма свята була дуже цікава. Вчергове місто на Дністрі було в епіцентрі уваги – віриться, що завдяки таким заходам місто отримає нові можливості для співпраці з іншими державами – в культурному та економічному розвитку.

Під час святкувань Галич отримав ще один цікавий туристичний об'єкт - пам’ятний знак з нагоди святкування міжнародного дня Дністра. Його встановлено 26 травня 2018 р. на південному березі р. Дністер, поруч металевого мосту через Дністер (ліворуч від пам’ятного знаку на честь річкового пароплавства на ріці).

Знак є композицією витесеної з кам’яної породи, на якій встановлена пам’ятна таблиця. Напис на таблиці:

«Дністер – перлина заповідних територій.

Пам’ятний знак встановлено з нагоди святкування міжнародного дня Дністра за сприяння OSCE, Держводагенства України, Дністровського басейнового управління водних ресурсів, Івано-Франківської ОДА, Івано-Франківської обласної ради, Галицької РДА.

м. Галич, 27 травня 2018 р.».

Знак зафіксував важливість ріки у господарському житті міста впродовж багатьох століть, підкреслив її значення як другої за розмірами ріки в Україні.

А.Чемеринський

Нещодавно побачила світ нова поетична збірка Івана Драбчука «Вишнева заметіль». У ній зібрані твори автора, написані в різні роки, але вони настільки гармонійно доповнюють один одного, що не відчуваєш жодного дисонансу. Зрештою, не має значення, коли створені вірші – в ранній юності чи в зрілому віці. Справжня поезія – це вічна молодість душі, закоханість у красу рідного краю. Для прикладу – рядки з вірша «Вишнева заметіль», що став заголовним у збірці:

В моїм саду – вишнева заметіль

Летить так загадково, як зимою.

І білий цвіт злітає звідусіль –

Це вишні так вітаються зі мною.

Поезія Івана Драбчука – дуже мелодійна, бо в його серці б’є «джерело пісенне», тож не дивно, що багато віршів стали піснями. У поетичній творчості автор означує власне кредо – любов до Батьківщини, глибоку віру в Боже Провидіння. Є і чимало поетичних замальовок, які передають замилування нашою розкішною природою, щирі людські почуття – до коханої жінки, найріднішої людини на землі – матері.

У рідному Сільці Тисменицького району, в гімназії, де працює Іван Васильович, відбулася презентація нової поетичної збірки. Учні з теплотою розповідали про свого вчителя, зворушливо декламували його вірші. Іван Драбчук – відомий краєзнавець, публіцист. Написав і видав два десятки краєзнавчих розвідок, опублікував сотні статей – про Галич, Духову криницю, відомі постаті нашої історії…

Добрі слова на адресу автора говорили голова Ямницької ОТГ Роман Крутий, депутати Михайло Юркевич і Юрій Проценко, в. о. обов’язки старости с. Сілець Михайло Владика, начальник відділу освіти Ямницької ОТГ Наталія Винник, директор Сілецької гімназії Любов Гнатковська, бібліотекарі Надія Шидивар та Оксана Паньчишак, колеги з інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Давній Галич» Любов Бойко та Оксана Медвідь, завідувач науково-дослідного відділу заповідника Марія Костик. Промовці бажали Іванові Васильовичу успіхів у його творчості, здоров’я і родинної злагоди.

На закінчення презентації слово мав автор. Він скромно зазначив, що кожній людині Бог дав талант – до творчості, ремесла чи садівництва. Але маючи дар до чогось, людина повинна постійно працювати над собою, розвивати свої здібності, бо без праці немає результату. Сподіваємось, що Іван Драбчук напише ще не одну книжку – поетичну збірку чи краєзнавчу розвідку, адже він має багато задумів, та головне – має талант до літературної творчості, а ще допитливість дослідника і працелюбність.

Любов Бойко.

У четвер, 3 травня 2018 року, в Національному заповіднику «Давній Галич» відбулася наукова конференція «Історико-урбаністичний атлас Галича: засади та реалізація», організована з ініціативи Національного заповідника «Давній Галич» і Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

У роботі взяли участь історики-науковці з Галича, Львова та Івано-Франківська: Мирон Капраль, Юрій Лукомський, Василь Петрик, Андрій Стасюк, Зеновій Федунків, Лариса Поліщук, Андрій Фелонюк та Володимир Козелківський. Відкрив засідання завідувач науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк. Вітальне слово від Національного заповідника «Давній Галич» виголосив заступник генерального директора з питань охорони культурної спадщини Володимир Дідух, а також побажав учасникам плідної співпраці та виважених науково-обґрунтованих рішень.

З цікавими доповідями на конференції виступили доктор історичних наук, професор Львівського національного університету ім. І. Франка, керівник  Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Мирон Капраль, кандидат архітектури, доцент кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка» Юрій Лукомський (м. Львів), кандидат архітектури, доцент кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка» Василь Петрик (м. Львів), кандидат історичних наук, викладач кафедри архітектурного проектування, член Національної спілки краєзнавців України Зеновій Федунків та інші вчені. Конференція проходила в атмосфері цікавої дискусії, мета якої – відновити колишню славу могутнього Галицько-Волинського князівства та зробити графічну реконструкцію княжого Галича. У своїх виступах науковці принагідно зауважили, що дослідження давнього Галича продовжуються, оскільки умови розвитку міста сприяли збереженню значної частини його пам’яток. Тому ми маємо сьогодні рідкісну можливість дослідити і зберегти для нащадків цілий історико-природний комплекс, пов’язаний зі становленням та розвитком  стольного града Галича, примножуючи його велич і славу.

Леся Шептинська

Історичні читання під назвою «Історія, якої не знаємо», присвячені 75-тій річниці створення дивізії СС «Галичина», відбулися у Галицькій районній бібліотеці. На зібрання, яке підготувала Богдана Кривоніс, були запрошені історики, працівники Національного заповідника «Давній Галич».

Дивізія зброї СС «Галичина» - це підрозділ  у складі військ Ваффен-СС Німеччини, що існував у 1943–1945 роках і був укомплектований з українців греко-католицького віросповідання, фактично виключно  з галичан. Цікаво, що під час набору добровольців  (травень 1943 р.) вона мала назву Галицька стрілецька дивізія, а з кінця травня 1943  по травень 1944 р. стала називатися Дивізія добровольців СС «Галичина». Власне ця назва є найбільш поширеною на означення цього військового формування.

Про бойовий шлях дивізії та її найтяжчий бій під Бродами розповіла молодший науковий співробітник НДЗГ Ірина Гусак. Завідувач науково дослідного відділу заповідника Марія Костик проаналізувала книгу «Мозаїка моїх споминів»  одного з командирів дивізії Євгена Побігущого – «Рена». Спогади – це унікальна річ, яка відтворює маловідомі сторінки формування дивізії від людини, яка стояла біля її витоків.

Провідний редактор  інформаційно-видавничого відділу установи  Іван Драбчук торкнувся проблеми взаємодії вояків дивізії «Галичина» та Української повстанської армії. Він, зокрема, коротко розповів про тих повстанських командирів, котрі пройшли вишкіл у дивізії.

Присутнім цікаво було дізнатися про долі дивізійників, які є уродженцями Галича та сусідніх Більшівців.  Це стрільці Михайло Гусак, 1922 р.н., загинув у бою під Бродами, Михайло Мельник, загинув у 1945 р. на території колишньої Югославії, Григорій Мельничук, 1922 р.н., загинув у бою під Бродами, Сабадах Василь, 1905 р..н., загинув у с. Ясенів біля Бродів, стрільці Калини - батько і син (на жаль, імена не вказані), загинули у бою біля Фельдбаха у 1945 р., Микола Стасюк, 1915 р.н., загинув у 1944 р. в Будапешті.

Також історик розповів про те як проходив набір добровольців у м. Галичі,  про що повідомляє коротка замітка у часописі «Станиславівське слово для областей» за 1943 рік. Її пропонуємо для читачів  як історичне джерело.

Іван СІЛЕЦЬКИЙ

 

 

На бій з большевиками

(Галич в обличчі творення  Стрілецької Дивізії «Галичина»)

Дня 5 травня 1943 р. відбулася в старинному Галичі заходом галицької волості города Галича нарада в справі участи в наборі до СС Стрілецької Дивізії «Галичина». На залі в «Народному Домі» приязні місцеві комбатанти, священики, вчителі, міщани, представники дооколичних сіл. Нараду відкрив волосний старшина Степан Семань, бувший УСС, який привітав і представив зібраним коменданта на район Галич в особі сотника Мацькевича, що веде акцію як військово-уповноважений.

Сотник Мацькевич в ядерних словах візвав (закликав. - І.С.) населення Галича і галицької волости масово зголошуватись в ряди СС Дивізії та тим чином дати доказ, що Галич, колишній носій княжої слави, ставиться позитивно до акції, якою і є створення Дивізії. На залі повно приявних (прибулих. – І.С.). Після того промовляли і бувші УСС, дир. Яцинович, інж. Герчанівський, бувший СС і учасник з Базару та д-р Володимир Мурович,  які заохочували йти лавою в ряди - Стрілецької Дивізії.

Врешті промовив о. Сивенький, місцевий катехит, який силою аргументів і прикладів переконав приявних - про необхідність взяти участь в поході на большевиків завважуючи,  що лише зброя при сильній вірі може нас вдержати в теперішній хуртовині. Він візвав молодь вступати в ряди  Стрілецької Дивізії.

Учасники оплесками переривали його сильну в приклади мову. Наприкінці ще промовив інж. Терпиляк. Відспіванням пісні «Ой, у лузі» закінчено нараду.

«Станиславівське слово для областей» №21 від 23.05.1943 року

 

Під такою назвою в Галицькій районній центральній бібліотеці відбулося засідання літературної вітальні, присвячене 100-річчю від дня народження українського письменника, літературного критика, громадського діяча Олеся Гончара. Завідувач відділу обслуговування бібліотеки Марія Венгрин пригадала біографію ювіляра.

Народився Олесь Терентійович Гончар 3 квітня 1918 p. в с. Ломівці неподалік Катеринослава (нині передмістя Дніпра). Дитячі роки провів у слободі Суха Кобеляцького району Полтавської області. Закінчив семирічку, навчався у Харківському технікумі журналістики. З 1937 р. активно починає друкуватися в періодиці. У 1938 р. вступає до Харківського університету на філологічний факультет. Ранні оповідання й повісті О. Гончар присвятив людям, яких добре знав, з якими не раз зустрічався в житті.

Коли в 1941 р. почалася війна, Олесь Гончар разом з іншими студентами Харківського університету пішов добровольцем на фронт. Воєнні умови (він був старшим сержантом, старшиною мінометної батареї) не сприяли творчості. Але й за нелегких обставин О. Гончар не розлучався з олівцем та блокнотом. Вірші, що народжувалися в перервах між боями, сам письменник назве згодом «конспектами почуттів», «поетичними чернетками для майбутніх творів».

Після закінчення війни впродовж трьох років працює над трилогією «Прапороносці», публікує в цей час кілька новел і повість «Земля гуде», завершує навчання в вузі (Дніпропетровський університет). За довгі роки творчої праці (помер О. Гончар 14 липня 1995 р. у віці 77 років) письменник написав десятки романів і повістей, був першим лауреатом Шевченківської премії. Працю на ниві художньої прози поєднував з літературно-критичною і громадською діяльністю.

Учасники літературної вітальні, активні читачі Марія Сохан, Марія Костик, Любов Бойко проаналізували творчість письменника. Бібліотекар читального залу Галина Петраш поділилася враженнями від прочитаних щоденників Олеся Гончара, де зафіксовані основні факти його життя, відображена реальна картина суспільних подій.

Любов Бойко.

Третього дня Великодніх свят, у Світлий вівторок, Картинну галерею Національного заповідника «Давній Галич» звеселили різнобарвні малюнки Піденно-Східної Волині та українські пісні – відкрилася виставка Самчиківського розпису. Колеги з Державного історико-культурного заповідника «Самчики» (село з однойменною назвою в Старокостянтинівському районі на Хмельниччині) вже вдруге завітали на нашу Галицьку землю. Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин привітав гостей, які в такий гарний час – Великодні свята, привезли в Галич унікальні роботи, попросив священика церкви Різдва Христового о. Володимира Кузюка поблагословити присутніх. Після спільної молитви «Христос Воскрес!» о. Володимир поділився своїми враженнями від прекрасних розписів, побажав миру Україні, Божої ласки в родинах, творчих злетів митцям. У будь-який час, всілякими способами ми повинні прославляти Господа, – сказав священик.

З цими словами погодився Андрій Стасюк, завідувач науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич», кандидат історичних наук, який зазначив, що ще тиждень тому Картинна галерея була в смутних тонах – виставка плащаниць нагадувала про муки й терпіння Ісуса Христа. А зараз – радісний час. Цей день створив Господь для того, щоб ми веселилися.

–Ми приїжджаємо сюди як до родини, як до найкращих сусідів, – зізнався директор Державного історико-культурного заповідника «Самчики», заслужений майтер народної творчості України, член Національної спілки художників України Олександр Пажимський. Він розповів про витоки Самчиківського розпису, дослідницьку діяльність співробітників установи, які не лише віднаходять у старих бабусиних скринях давні розписи, але й самотужки відтворюють їх.

Заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, викладач Самчиківської дитячої художньої школи традиційного декоративно-прикладного мистецтва Сергій Касьянов поділився секретами творчості – і власної, й вихованців – учнів 1-5 класів, які навчаються у школі.

Приємним подарунком для присутніх стали українські народні та авторські пісні у виконанні подружжя з Городенки – Андрія та Дарії Кучмеїв, котрі багато років жили і працювали в Самчиках. До їх дуету приєднався й Михайло Карпович Юзвук, керівник народної студії «Просвіт», член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, а слухачі аплодували і підспівували артистам.

Наша Україна багата талантами. Хмельниччина засвідчила багатство духовної краси українців.

Гостей привітали міський голова Галича Орест Трачик, представник районної влади Олександр Чабак, заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький. Колеги з ДІКЗ «Самчики» подарували на пам'ять про своє перебування в Галичі календарі, буклети, збірник наукових праць «Маєток», навзамін гості отримали календарі зі старими світлинами Галича (з колекції Андрія Чемеринського), а також перший примірник нового часопису «Давній Галич», що вийшов напередодні.

Любов Бойко

До 147-ої річниці від дня народження видатної української поетеси, драматурга, перекладача Лесі Українки в Національному заповіднику «Давній Галич» відбувся захід, присвячений цій події. На ньому, крім співробітників заповідника, були присутні вчителі та учні галицьких шкіл.

Зі вступним словом до присутніх звернувся провідний науковий співробітник науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк. Він наголосив, що в той час, коли територія України була поділена між імперіями, треба було, мабуть, дуже любити свою землю, свій народ, щоб взяти собі такий псевдонім.

Леся Українка стала символом української культури, української нації, – підкреслив Андрій Стасюк.

Основні події з життя видатної поетеси пригадала молодший науковий співробітник науково-дослідного відділу Оксана Харук.

Присутні переглянули десятихвилинний фільм про Лесю Українку, а також послухали вірш «Соntra spem spero!» («Без надії сподіваюсь!») у виконанні молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу Мар’яни Коваль. Захід було проілюстровано книжковою виставкою на тему «Твоєму йменню вічно пломеніти», яку підготувала бібліотекар наукової бібліотеки Національного заповідника «Давній Галич» Любов Ониськів.

Леся Українка належить до найвідоміших жінок України. Народилася Лариса Петрівна Косач 25 лютого 1871 року в Звягелі (нині Новоград-Волинський). В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. Дівчинка навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш, який пізніше був надрукований у львівському журналі «Зоря». Власне, псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять.

Через хворобу Леся до 5-го класу навчалася вдома. Впродовж цілого життя поетеса наполегливо займалась самоосвітою. Маючи 19 років, написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Леся Українка знала 7 мов – українську, французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. Мало хто знає, але в рідну мову письменниця ввела такі слова, як «напровесні» та «промінь». Зараз вони здаються цілком звичними, а тоді це були неологізми.

Леся Українка була геніальною поетесою. Відомо, що деякі свої твори писала дуже швидко. Наприклад, поему «Одержима» створила протягом однієї ночі, коли сиділа біля ложа смертельно хворого Сергія Мержинського. В листі до сестри Ольги від 27 листопада 1911 року Леся Українка згадувала про напружену роботу над «Лісовою піснею»: «Писала я її дуже недовго, 10 – 12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам'яті»… Хворобливу і тендітну Лесю Іван Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

Любов Бойко.

Page 1 of 47

Expeditions

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідницька експедиція Заповідника. Науковим консультант...

28 Mar 2011 Hits:2643

Read more

Architecture

The Castle of Halych

The prominent historian, one of the researchers of ancient Halych A. Petrushevych considered, that t... Read more

05 Apr 2011 Hits:14693

Churches of the Karmelits

In the war-time in 1655 the church and the buildings of the monastery were blasted and emptied. The ... Read more

02 Apr 2011 Hits:14625

The Churche of the Nativity

Nobody of researchers was lucky enough to set the date of the constructions of the church, although ... Read more

02 Apr 2011 Hits:1152