«Підземний» Галич впродовж останніх майже 150 – ти років неодноразово ділився цікавими об’єктами, які приховані під земною поверхнею, як з краєзнавцями – аматорами, так і професійними дослідниками – археологами. Незважаючи на розміри та призначення віднайдених предметів, всі вони є цікавими та унікальними для історії міста.

Цей рік був успішним в плані знахідок, які відносяться до цісарського – королівського періоду володіння містом (1772 – 1918 р.).  Зокрема, під час робіт щодо благоустрою та відновлення колони гр. Агенора Голуховського, науковими співробітниками відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич» Володимиром Козелківським і Андрієм Чемеринським на площадці поруч пам’ятника виявлено досі невідомий об’єкт минулого нашого міста.

Зовні він являє собою бетонний стовп, верхня частина якого заокруглена. Загальна висота стовпа 0,75 м; ширина 25 Х 15,5 см; лицева сторона з обох боків обрамована металевими кутниками шириною 4 см. На лицевій стороні стовпа вдалося відчитати давній цифровий напис «24715» (величина окремих цифр, спосіб їхнього написання є відмінними).

Чому поруч мосту в Галичі встановлено цей бетонний стовп і яким було його можливе призначення в період австрійського володіння містом? Саме після завершення поділів Польщі і переходу Галичини до складу Австрійської монархії (1772), уряд розпочав роботи щодо підготовки картографічних матеріалів і знакування шляхів. В швидкому часі Галич був зафіксований на карті Ф. фон Міга (1779 – 1782), карті майора Маховіча (1795 р.); а з будівництвом першого мосту (1858 р.), відкриттям залізниці (1866 р.), будівництвом австрійських фортифікацій на Дністрі (поч. 1895 р.), - в місті та поруч нього активно працювали геодезисти, картографи та топографи. Результатом їньої роботи ставали різноманітні показники – на зразок знакування доріг (т. зв. знаки миль – в Австрії встановлювали знаки миль (пізніше кілометрів), на яких було вказано відстань від початку дороги) та знаки висот над рівнем моря (т. звані репери, геодезичні знаки). З часом ці роботи були повторно проведені польською владою, хоча не рідко зустрічаються розбіжності між цифровими значеннями австрійських та польських знаків в одній точці.

Вважаємо, що в Галичі зафіксовано один з таких реперів, що дають зрозуміти, що в даній точці висота над рівнем моря 247,15 м. Орієнтовний час його встановлення – друга половина ХІХ ст. Подібні знаки зустрічаються на території колишніх земель, які належали Дунайській монархії – що підтверджують науковці інших інституцій.

З плином часу та нівеляцією терену (підвищенням рівня проїзної частини старого металевого мосту, виконанням благоустрою пішохідної зони в 1998 р. та ін), бетонний стовп опинився під землею. Зусиллями працівників Національного заповідника «Давній Галич» здійснені перші рятівні роботи щодо даного об’єкту культурної спадщини. Його видобуто на поверхню, очищено та встановлено. Таким чином, проведено перші кроки по його музеєфікації. В найближчому часі відділ реставраторів «почаклує» над поверненням об’єкту автентичного вигляду. Міська історія Галича збагатилася ще одним нововідкритим об’ктом, який чудово влився в середовище інших пам’ятників (колона Голуховського, пам’ятний знак на честь пароплавства на Дністрі), котрі засвідчують сторінки історії Галича за «бабці Австрії».

Андрій Чемеринський.

15 вересня 2017 р. відбулося засідання вченої ради Національного заповідника «Давній Галич». Відкрив його заступник генерального директора з наукової роботи Семен Побуцький, який повідомив, що до розгляду на вчену раду винесено кілька питань. Серед них, зокрема, затвердження до друку монографії доктора історичних наук, заступника генерального директора з наукової роботи Національного заповідника «Софія Київська» В'ячеслава Корнієнка «Епіграфіка сакральних пам’яток Галича (ХІІ–ХІХ ст.)».

З повідомленням про книгу виступила завідувач науково-дослідного відділу Національного заповідника «Давній Галич» Марія Костик. Вона розповіла, що видання присвячене публікації інскульптів, графіті та дипініті ХІІ–ХІХ ст., що збереглись на стінах культових споруд давнього Галича: храму Св. Пантелеймона ХІІ ст. (с. Шевченкове), Успенської церкви XVI ст. (с. Крилос), каплиці Св. Василія XVI–XVII ст. (с. Крилос), церкви Різдва Христового XIV ст. (м. Галич). Книга складається зі вступу, в якому викладені основні методи дослідження та принципи викладення матеріалу, і трьох розділів – «Епіграфічні пам’ятки Крилоса», «Епіграфічні пам’ятки церкви Різдва Христового», «Епіграфічні пам’ятки церкви Св. Пантелеймона». Кожен розділ завершується блоком таблиць ілюстрацій, в яких епіграфічна пам’ятка подається у фотографії та прорисовці. Видання планується здійснити під трьома грифами: Інституту української археографії та джерелознавства НАН України, Національного заповідника «Давній Галич» та Центру медієвістичних студій Державного вищого навчального закладу «Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника».

Вчена рада Національного заповідника «Давній Галич» затвердила видання до друку.

Заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи Семен Побуцький проаналізував звіт про роботу експедиційного загону «Галицький некрополь», що входить до складу Постійно діючої комплексної науково-дослідної експедиції Національного заповідника «Давній Галич». У цьому році загін (керівник Андрій Чемеринський, старший науковий співробітник відділу охорони культурної спадщини) працював на міському кладовищі (Галич-Заріка), зроблено фотографії і прорисовки поховань. Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин запропонував підготувати і надіслати листи в Галицьку міську і Галицьку районну раду й адміністрацію з проханням зробити благоустрій цвинтарів у Галичі, привести поховання видатних людей нашого краю в належний стан.

Семен Омелянович Побуцький нагадав також, що згідно з протокольним дорученням заступника міністра Міністерства культури України Тамари Мазур від 19 серпня 2017 р. проводиться підготовка до  наукової конференції «Успенський собор: минуле, сучасне, майбутнє», яка відбудеться 14-15 грудня цього року. Розіслані запрошення науковцям провідних інституцій України та інших держав. З цього приводу заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з питань розвитку та охорони пам’яток Володимир Дідух висловив сподівання, що конференція буде мати статус міжнародної.

До складу вченої ради включено провідного наукового співробітника науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич» кандидата історичних наук Андрія Стасюка.

Любов Бойко.

Напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці, 27 серпня 2017 р., в с. Кінашів, що в межах Більшівцівської ОТГ, урочисто освятили Хресну Дорогу. До молитовного єднання разом із парафіянами та настоятелем місцевого храму Воскресіння Христового о. Павлом Переклітою долучилися декан Більшівцівського деканату о. Леонтій Насташинський, декан Рогатинського деканату о. Дмитро Бігун та ректор Івано-Франківської Духовної Семінарії УГКЦ о. Олесь Будзяк.

Ініціаторами створення подібного проекту виступили о. Павло Перекліта та парафіянки Надія Цимбаліста й Галина Кіндрат. Наразі завдяки пожертвам мешканців села, меценатів та людей доброї волі встановлено XIV стацій, що дають змогу відчути останні години земного життя Ісуса Христа.

Протяжність Хресної Дороги становить 1200 м, перша стація розташована біля входу до церковного подвір’я, а наступні простягаються позаду храму Воскресіння Христового, під мальовничим лісом.

–  У планах громади села, –  розповідає Надія Цимбаліста, –  побудувати каплицю, здійснити освітлення та облаштування бруківки Хресної Дороги, яке вже погодився профінансувати один з місцевих підприємців. Біля ІХ стації задумано відновити криницю, яка, за переказами старожилів, свого часу там існувала. Також духовенством Більшівцівського деканату погоджено відправляти в Кінашеві загальну хресну молебень кожну останню неділю місяця, а для спільноти «Матері Молитви» – кожну третю неділю місяця.

На думку генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» Володимира Костишина, поява такої релігійно-духовної локації поряд з історико-архітектурним об’єктом – костелом Благовіщення Діви Марії XVII–ХVIII ст. в смт. Більшівці повинна привернути увагу туристів та паломників, а також мешканців навколишніх сіл.

Андрій Петраш,

Андрій Стасюк

12 вересня в Національному заповіднику «Давній Галич» відбулося виїзне засідання Консультативної ради з питань місцевого самоврядування. Його учасники обговорили список питань, що вносяться на розгляд сімнадцятої сесії обласної ради. Серед них, зокрема, Програма відновлення та збереження пам'яток Давнього Галича, адже, як зазначив голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич, Галич є родзинкою не тільки Прикарпаття, але й усієї України.

Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин нагадав, що нещодавно в Галичі відбулися важливі зустрічі івано-франківських і галицьких посадовців з міністром Міністерства культури України Євгеном Нищуком, заступником міністра Тамарою Мазур, начальником управління охорони культурної спадщини Міністерства культури України Олександром Єпіфановим. «У таких зустрічах є позитивне, раціональне зерно, яке дасть поштовх розвиватися, йти далі», – сказав очільник заповідника. Він також наголосив, що фундамент Успенського собору є пам’яткою національного значення і повинен бути збережений. Міністерство культури України готове профінансувати в наступному році наукові дослідження і реставрацію об'єктів культурної спадщини Давнього Галича. Володимир Костишин попросив підтримки в обласного депутатського корпусу щодо інформаційної діяльності заповідника, зокрема виготовлення рекламної продукції, перевидання наукових праць співробітників заповідника, а також фінансування реставрації Митрополичих палат.

Голова Галицької районної ради Павло Анрусяк вважає, що Галич має не тільки славне минуле, але й велике майбутнє. Необхідно змінити акценти у ставленні до Давнього Галича, а також усім – науковцям, громадськості, владі – спільно працювати задля розвитку міста.

Виконавчий директор Міжнародного благодійного фонду відновлення Галицького Успенського собору Зіновій Шкутяк впевнений, що вісь Київ–Галич зберегла нас як націю. Величезне значення має наша релігія та віра. Спільними зусиллями необхідно зробити так, щоб історія Галича працювала на сьогодні і на майбутнє. Дуже важливо, щоб Україна почала говорити про роль Галича. Підняти Галич – це значить допомогти Україні.

Учасники виїзного засідання оглянули пам’ятки Давнього Галича, отримали в подарунок копії Галицької чудотворної ікони Матері Божої.

Любов Бойко.

Цьогоріч минає 75 років з часу створення Української Повстанської Армії. Івано-Франківська обласна рада проголосила 2017-ий Роком УПА на Прикарпатті. З цією метою в області започатковано мистецьку естафету «Воскресне волі дух і наша слава!» У неділю, 10 вересня, Галич приймав учасників художньої самодіяльності з Коломийщини.

Урочисте відкриття свята і церемонія передачі естафети від Коломийського до Галицького району відбулися на Майдані Різдва в Галичі, біля пам’ятника королю Данилові Галицькому. Галицькі священики різних конфесій благословили учасників дійства. До присутніх з короткими промовами звернулись очільники Коломийської та Галицької районної влади, голови районних організацій ОУН-УПА.

Свято продовжилося у Народному домі м. Галича. З цікавою концертною програмою перед глядачами виступили учасники аматорських колективів Коломийщини. Самодіяльні артисти майстерно виконували пісенні твори, присвячені Українській Повстанській Армії. Ведуча концерту нагадувала присутнім окремі сторінки з історії визвольного руху нашого народу, іноді писані кров’ю. І це не метафора – насправді текст однієї пісні, яку неможливо було слухати без сліз, написав власною кров’ю на стіні тюремної камери один з повстанців перед стратою. З пожовклих світлин, які демонструвались на екрані, дивились на нас молоді, красиві, мужні герої, що полягли в буремні роки боротьби. Є в новітній українській історії сучасна трагічна сторінка, на якій записані і прізвища загиблих героїв Небесної гвардії з Коломийщини. Крім пісенних творів на сцені Народного дому Галича виконувались і запальні гуцульські танці, що ніби переконували: не здолати наш красивий і волелюбний народ.

 

На завершення концерту зал стоячи аплодував талановитим артистам Коломийщини, очільники районної влади подякували гостям за неповторну атмосферу, подарували на пам'ять про наш край копію Галицької чудотворної ікони Божої Матері і квіти.

У неділю, 17 вересня, естафету прийме Рогатин – тепер галичани демонструватимуть сусідам свої здобутки. А завершиться обласна мистецька естафета «Воскресне волі дух і наша слава!» 6 грудня у с. Тишківці Городенківського району, на батьківщині Романа Шухевича.

Любов Бойко

Впродовж десятиліть поруч старого металевого мосту через ріку Дністер у м. Галичі (з південної сторони) стоїть пам’ятник у формі колони, увінчаної металевою кулею (ядром). Він настільки добре вписаний в ландшафт місця, що кожен мешканець міста пам’ятає його з дитинства. Проте, якщо спробувати довідатися, на честь чого його встановлено – можна отримати або якусь цікаву версію, або відповідь буде відсутня.

Старший науковий співробітник відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич» А. Чемеринський опрацював матеріали, які зберігаються в архівах м. Львова та м. Відня (Австрія) і встановив, що пам’ятник-колону було відкрито у жовтні 1858 р. (таким чином, він є найстаршим пам’ятником Галича австрійського періоду), на честь цісарсько-королівського намісника Галичини гр. Агенора Голуховського – в подяку за його участь у спорудженні першого стаціонарного дерев’яного мосту через р. Дністер в м. Галичі. Відомо, що жителі Галича, сучасники пам’ятника, називали його «колоною Голуховського».

Національний заповідник «Давній Галич» з метою відновлення історичної пам’яті впродовж 2016–2017 рр. здійснював підготовку та практичні роботи щодо благоустрою та відновлення колони Голуховського. Зокрема, було знайдено необхідний матеріал в архівах (А.Чемеринський), виготовлено пам’ятну таблицю (Я.Поташник), здійснено необхідні заміри конструкції (А.Чемеринський, В.Козелківський), виконано ряд господарських робіт (силами відділів: охорони культурної спадщини, науково-освітнього, археології, фондів, господарського).

На пам’ятній таблиці, яку встановлено на постаменті колони, розміщено напис, згідно з архівними джерелами. Виконаний він двома мовами: українською (як сучасною державною) та німецькою (як державною мовою Австро-Угорської монархії та, ймовірно, оригінальною мовою напису на таблиці). Напис виконано у стилізованому полі під давню грамоту, верхівку якої увінчує герб Галича – галка на тлі щита.

Вдалося оригінально викласти площадку перед пам’ятником автентичною бруківкою австро-угорського періоду. В найближчому часі поруч з колоною буде встановлено інформаційний вказівник, на якому буде розміщено портрет гр. А.Голуховського, описані його заслуги щодо міста. Разом з тим, потребою часу є виготовлення паспорта на даний об’єкт культурної спадщини, з метою надання йому статусу пам’ятки місцевого значення.

Таким чином відкрито завісу над ще однією «білою плямою» міської історії. Місту повернули пам’ятник цісарсько-королівського періоду. Це одночасно – пам’ятник жертвенній особі, розвитку транспортних комунікацій в краї та історії міського самоврядування.

Кілька слів про Агенора Голуховського і його зв’язки з Галичем. Аґенор Ромуальд Онуфрій Ґолуховський (пол. Agenor Romuald Onufryhrabia Gołuchowski; 8 лютого 1812, Скала Подільська, 3 серпня 1875, Львів) - граф, польський аристократ гербу Леліва, представник впливової польської галицької родини Ґолуховських.

Впливовий консервативний політик Австрійської й Австро-Угорської монархії. Займав низку важливих урядових посад, зокрема: міністр внутрішніх справ (1859 - 1861), намісник цісаря в Галичині (1849 - 1859, 1866 -1868, 1871 - 1875); державний міністр (1860). Почесний громадянин 66-ти галицьких міст.

27 листопада 1866 р. Магістрат міста Галича іменував гр. Агенора Голуховського гоноровим громадянином міста - у визнання його заслуг для добра держави і краю, а зокрема, в доказ вдячності за отримання самоврядування гмін.

Андрій Чемеринський

До 161-ої річниці від дня народження Івана Франка в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулися Франкові читання, в яких взяли участь працівники установи, бібліотекарі, вчителі. Від імені учасників заходу покладено квіти до пам’ятної дошки письменникові на фасаді адмінбудинку заповідника, розташованому по вулиці Івана Франка.

Організатор і ведучий дійства, завідувач науково-освітнього відділу  Національного заповідника «Давній Галич» Ярослав Поташник продекламував пролог до поеми І. Франка «Мойсей». Учасники флеш-мобу читали улюблені вірші видатного земляка, зокрема «Не пора, не пора, не пора…», «Червона калино, чого в лузі гнешся?» «Моя любов» та ін.

Книжкову виставку «Апостол духу і праці» підготували завідувач наукової бібліотеки Національного заповідника «Давній Галич» Любов Ониськів, бібліотекар Галицької центральної бібліотечної системи Галина Петраш, завідувач парафіяльної бібліотеки церкви Різдва Христового в Галичі Галина Лаврова. Хочеться вірити разом з поетом, що прийде час і наш народ засяє «…у народів вольних колі».

Любов Бойко

 

24 серпня Національний заповідник «Давній Галич» долучився до організації та проведення культурно-мистецької програми, з нагоди відзначення 26-ої  річниці незалежності України та 650-річчя з часу надання Галичу Магдебурзького права.

Зокрема, галичани стали свідками унікальної реконструкції середньовічного турніру за участю клубів історичної реконструкції «Айна Бера» з міста Луцька та «Зигмунд» з Івано-Франківська.

А  великий святковий концерт розпочався врочистими сальвами козацьких гармат гурту «Козаки» з села Кривотули Тисменицького району і завершився  неповторним вогняним шоу львівського гурту «Княжа забава».

Замкова гора

Замкова гора є головною ландшафтною домінантою сучасного Галича. Колись на ній був замок, у плані трикутної форми. Він охоплював площу 1,7 га, мав дві тераси на різних рівнях: верхню – 0,4 га та нижню – 1,2 га, на три боки спадають стрімкі природні схили. З південної сторони замок відтинається оборонним ровом шириною 30 м і глибиною 7 м. Культурний шар тут сягає понад 8 м товщиною.

Як свідчать історичні джерела та видно на гравюрах, на території колишнього замку і на валах, що його оточували, ніякої деревно–чагарникової рослинності не було. Весь замок, стіни й оборонні вали були чистими, добре проглядались, аби ніякий ворог не міг там сховатися. Єдине, що було дуже добре зроблено нашими предками – це закріплені трав’яною дерниною схили (щоб не осувались). Напевно, деревно–чагарникову рослинність, яка тільки з’явилася, зразу ж вирубували.

Внаслідок нападів турецько-татарського війська замок був декілька разів зруйнований, потім знову відреставрований. З середини ХVІ –ХVІІ ст.  замок знаходиться в напівзруйнованому стані. Крім того, зірвалась частина гори, на якій він стояв, бо був занедбаний: поросли дерева. Про цей факт згадує в своїй книзі Хмельовський (1754 р.). Очевидно, дерев, якими поросли схили замку, ніхто не садив, вони залишилися від колишніх грабово–дубово-букових лісів, які оточували вали замку. Їх насіння  занесло сюди вітром, чи якимось іншим чином, і воно тут проросло.

У 1932 р. Станіславський воєвода видає розпорядження заліснити Замкову гору і частину під’їзної гори до неї з боку м. Станіслава. Роботи з заліснення проводились з 1932 по 1934 р. Висаджувались дерева: дуб червоний, ялина звичайна, акація біла, акація жовта, сосна Веймутова. Всього було обсаджено 18 га площі на Замковій горі, 17 га території при в’їзді до неї з м. Івано-Франківська.

Під час Другої світової війни частина цих дерев була знищена.

Теперішній рослинний покрив території Старостинського замку сформований хаотично. Серед існуючих дерев переважають: бук лісовий, граб звичайний, клен гостролистий, клен татарський, липа дрібнолиста, дуб череватий, акація біла, горобина звичайна, а  на південно-західних схилах замку (з боку вул. Ярослава Осмомисла) – плодові дерева: сливи, черешні, яблуні.

Трав’яний покрив на заліснених ділянках і на відкритих схилах різноманітний. На південному схилі верхньої тераси можна знайти багато видів лікарських рослин. Основна проблема сучасної Замкової гори – заліснення її схилів, які в наш час катастрофічно сповзають (внаслідок вітрової, водної ерозії грунту).

Королівка

Навпроти Замкової гори знаходиться урочище Королівка. Ця назва топонімічна. Адже королівський титул носив Данило Галицький та його внук Юрій Львович. Ймовірно, на Замковій горі обладнали його резиденцію князі з династії Романа Мстиславовича, тому й прилегла до гори територія носить королівський титул.

Урочище покрите лісом. Взагалі 18% території сучасного Галицького району займають ліси, здебільшого листяні. Основні лісоутворюючі породи – граб, дуб, бук. В урочищі знаходиться пам’ятка археології – поселення Галич – І пізнього палеоліту (25 тис. років), її виявили в кар’єрі 1980 р. місцеві будівельники. Під час досліджень верхньопалеолітичної стоянки 2000-2001 р. виявлено залишки вогнищ, звалище кісток мамонта. Можна тільки уявити, як давні люди стежили за стадами мамонтів, які приходили у долину Дністра до водопою. Вибравши найзручніше місце, мисливці організовували успішне полювання на звіра. Розчленовані туші мамонта приносили на стійбище, де їх обробляли. Причому у складі фауністичного комплексу в стоянці Галич І майже 90% домінує мамонт (в інших стоянках переважав північний олень), вогнище стоянок накладались одне на друге.

Поблизу лісу «Королівка» знаходиться пам’ятка природи місцевого значення – водойма «Старе корито». Територія Галицького району налічує 9 пам’яток природи місцевого значення і дві пам’ятки природи загальнодержавного значення («Касова гора», р. Лімниця з прибережною захисною смугою 100 м).

Раніше ріка Дністер в околицях Галича пливла численними меандрами. Пізніше русло її значно вирівнялось. Дністер підсунувся ближче до гори св. Станіслава та наблизився дещо до Замкової гори, віддаляючись одночасно від передмістя Запаркання. Залишились лише вздовж берегів каблукувато витягнуті сліди старого русла. Згідно з реєстром природно-заповідного фонду України в 1972 р., водойма «Королівка» оголошена пам’яткою природи місцевого значення. В даний час, звичайно, живлення водойми не зв’язане з рікою Дністер, а відбувається за рахунок джерел та поверхневого стоку. Площа водойми 2 га, основна її цінність – вода в ній придатна до вживання (питтєва).

«Старе корито» - місце нересту цінних видів риб: щуки, лина, красноперки, плотця, коропа. Добре себе тут почувають в’юни, плітки, окуні, карасі. Гніздиться тут багато водних птахів: крячки, водяні курочки, крижень, болотяний лунь, різні види очеретянок. На водойму часто залітають сіра та мала біла чапля, озерні мартини, добре себе почуває маленька пташка – ремез). Звичайно, багата і флора водойми: латаття біле, глечики жовті, рогіз широколистий, аїр болотний пахучий (татарське зілля), сусак зонтичний, водяний горіх плаваючий, реліктовий вид, червонокнижний (в Україні відомо всього 30 місць його знаходження). Жовті глечики з’явились на нашій планеті 25-30 мільйонів років тому, а водяні лілії у два рази старші. Назва цілого сімейства походить від слова «ніфма» - маленька богиня (К. Ліней).

Права сторона водойми досить стрімка і покрита лісом майже до самого водного дзеркала. Це створює своєрідний мікроклімат у самій водоймі і навколо неї.

Як оповідають старожили міста Галича, в стрімкій горі, що височить біля водойми, було дуже потужне джерело, вода з нього лилась, утворюючи водоспад. Ще в княжі часи тут були купальні (дерев’яні настили ярусами), одна з них – біля водоспаду. Князі в літню теплу днину приходили сюди купатись в чистій джерельній воді. Можливо, звідси й пішла назва всієї місцини «Королівка». Внаслідок нерозумного втручання (декілька років проводилось поглиблення водойми) – відбувся зворотний процес – водойма стала ще мілкішою. Землі навколо водойми – городні ділянки. Добрива, отрутохімікати забруднюють її.

Вглиб лісу веде так звана королівська дорога. Біля лісу і в ньому є багато плазунів і земноводних. Це трав’яна і ставкова жаби, квакші, тритон гребінчастий; гадюка звичайна, вуж звичайний.

В теперішньому лісі «Королівка» трошки вище на горбі знаходилось городище «Над Королівкою», про це свідчать системи укріплень. А ближче до р. Дністер розміщувалось городище «Волослав’є» (за Л. Чачковським). За княжих часів тут були якісь рільничо–промислові заклади, призначені для потреб княжого двору, а крім того – для забезпечення твердині провіантом в часи облоги. А стара назва пасовища Волослав’є наводить на здогад, що в давнину тут випасали стада волів, які необхідні були на випадок облоги твердині (як провіант).

Марія Дмитрук,

Надія Мельник,

Олександр Сватик

Ці слова належать художникові-шістдесятнику Богданові Готю (1939-2005 рр.). Митець сказав їх, наче виправдовуючись за песимізм у своїй творчості. За сприяння о. Юрія Новицького, адміністратора парафії Катедрального собору Святого Воскресіння УГКЦ м. Івано-Франківська, в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» демонструється 50 робіт художника. 19 липня відбулось відкриття мистецької виставки Богдана Готя, присвяченої року УПА в Україні.

Як наголосив завідувач науково-освітнього відділу Ярослав Поташник, ім’я Богдана Готя довший час не було відоме в мистецьких колах, за життя художника не відбулось жодної виставки його творів. Лише після смерті митця, в 2011 році, в Музеї мистецтв Прикарпаття вперше демонструвалось близько 30-и робіт Б. Готя, а наступного року відбулась виставка в Івано-Франківській організації Спілки художників України. Заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи Семен Побуцький зауважив, що нелегким було життя митців у 60-і роки ХХ століття, але талановиті люди «втікали» у свою творчість, щоб зберегти таким чином свою ідентичність.

Власне, і Богдан Готь прожив нелегке життя. Народився майбутній художник 6 серпня 1939 року в Ходорові на Львівщині. Повоєнне дитинство було важким – хлопця ростила мати, бо батько пропав безвісти під час війни. Навчався в Ходорівські школі. Багато читав, займався самоосвітою. Працював на гірничому комбінаті у Новому Роздолі. У Ходорові мав друзів, для яких Україна була сенсом життя. Серед них брати Горині, В. Турчин та інші. У 1969 р. Богдан Готь вступив до Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва. Студентське життя було особливе, розпочалися виклики до КДБ. Вів спартанський спосіб життя, загартовувався, бо знав, що може чекати на тих, хто українець за духом.

По закінченні інституту Б. Готь працює в Івано-Франківську головним художником рекламного комбінату. Разом з ним виконували монументальні роботи, оформлення об’єктів в обласному центрі, Калуші, Яремчі, Долині Опанас Заливаха, Орест Заборський, Михайло Стецик та інші. Пізніше викладав в училищі, працював сторожем. Самозаглиблений і небагатослівний, глибокодумний і працьовитий, він не вмів кривити душею.  Мізерна пенсія, скрута, майже безвихідь і передчасна смерть. Однак життя художника не закінчується його смертю. Це твердження справедливе щодо тих, чия творчість зазнала випробування часом. Воно стосується і мистецтва Богдана Готя.

На сьогодні відомо близько сотні малярських творів Богдана Готя в Івано-Франківську, велика частина творчого доробку є у приватних збірках на Львівщині. Загалом його творчість можна означити як український романтизм, що був характерний для художників з когорти шістдесятників. Роботи Б. Готя передають його непростий внутрішній світ, вони драматичні, інколи навіть трагічні, але попри це життєстверджувальні. Він малював, як жив, і жив, як малював. Україну любив усім своїм зболеним серцем.

Любов Бойко.

Page 1 of 44

Expeditions

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідницька експедиція Заповідника. Науковим консультант...

28 Mar 2011 Hits:2148

Read more

Architecture

The Castle of Halych

The prominent historian, one of the researchers of ancient Halych A. Petrushevych considered, that t... Read more

05 Apr 2011 Hits:14468

Churches of the Karmelits

In the war-time in 1655 the church and the buildings of the monastery were blasted and emptied. The ... Read more

02 Apr 2011 Hits:14424

The Churche of the Nativity

Nobody of researchers was lucky enough to set the date of the constructions of the church, although ... Read more

02 Apr 2011 Hits:949