26 травня 2018 р. у м. Галичі вперше відзначався День Дністра – ріки з якої нерозривно пов’язана історія міста Галича. Свято проведене на виконання Угоди між урядом України та Урядом Республіки Молдова про спільне використання та охорону прикордонних вод Дністра, згідно якої було прийнято рішення про проведення спільного заходу – Міжнародного дня Дністра в останню неділю травня, починаючи з 2018 року.

Працівники Національного заповідника «Давній Галич» прийняли активну участь у відзначенні даної події. Зокрема, для гостей та учасників свята було розгорнуто виставку репродукцій давніх гравюр «Давні види Дністра», виставку – продаж книжкових видань, наукові працівники установи проводили екскурсії для делегацій.

Програма свята була дуже цікава. Вчергове місто на Дністрі було в епіцентрі уваги – віриться, що завдяки таким заходам місто отримає нові можливості для співпраці з іншими державами – в культурному та економічному розвитку.

Під час святкувань Галич отримав ще один цікавий туристичний об'єкт - пам’ятний знак з нагоди святкування міжнародного дня Дністра. Його встановлено 26 травня 2018 р. на південному березі р. Дністер, поруч металевого мосту через Дністер (ліворуч від пам’ятного знаку на честь річкового пароплавства на ріці).

Знак є композицією витесеної з кам’яної породи, на якій встановлена пам’ятна таблиця. Напис на таблиці:

«Дністер – перлина заповідних територій.

Пам’ятний знак встановлено з нагоди святкування міжнародного дня Дністра за сприяння OSCE, Держводагенства України, Дністровського басейнового управління водних ресурсів, Івано-Франківської ОДА, Івано-Франківської обласної ради, Галицької РДА.

м. Галич, 27 травня 2018 р.».

Знак зафіксував важливість ріки у господарському житті міста впродовж багатьох століть, підкреслив її значення як другої за розмірами ріки в Україні.

А.Чемеринський

Нещодавно побачила світ нова поетична збірка Івана Драбчука «Вишнева заметіль». У ній зібрані твори автора, написані в різні роки, але вони настільки гармонійно доповнюють один одного, що не відчуваєш жодного дисонансу. Зрештою, не має значення, коли створені вірші – в ранній юності чи в зрілому віці. Справжня поезія – це вічна молодість душі, закоханість у красу рідного краю. Для прикладу – рядки з вірша «Вишнева заметіль», що став заголовним у збірці:

В моїм саду – вишнева заметіль

Летить так загадково, як зимою.

І білий цвіт злітає звідусіль –

Це вишні так вітаються зі мною.

Поезія Івана Драбчука – дуже мелодійна, бо в його серці б’є «джерело пісенне», тож не дивно, що багато віршів стали піснями. У поетичній творчості автор означує власне кредо – любов до Батьківщини, глибоку віру в Боже Провидіння. Є і чимало поетичних замальовок, які передають замилування нашою розкішною природою, щирі людські почуття – до коханої жінки, найріднішої людини на землі – матері.

У рідному Сільці Тисменицького району, в гімназії, де працює Іван Васильович, відбулася презентація нової поетичної збірки. Учні з теплотою розповідали про свого вчителя, зворушливо декламували його вірші. Іван Драбчук – відомий краєзнавець, публіцист. Написав і видав два десятки краєзнавчих розвідок, опублікував сотні статей – про Галич, Духову криницю, відомі постаті нашої історії…

Добрі слова на адресу автора говорили голова Ямницької ОТГ Роман Крутий, депутати Михайло Юркевич і Юрій Проценко, в. о. обов’язки старости с. Сілець Михайло Владика, начальник відділу освіти Ямницької ОТГ Наталія Винник, директор Сілецької гімназії Любов Гнатковська, бібліотекарі Надія Шидивар та Оксана Паньчишак, колеги з інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Давній Галич» Любов Бойко та Оксана Медвідь, завідувач науково-дослідного відділу заповідника Марія Костик. Промовці бажали Іванові Васильовичу успіхів у його творчості, здоров’я і родинної злагоди.

На закінчення презентації слово мав автор. Він скромно зазначив, що кожній людині Бог дав талант – до творчості, ремесла чи садівництва. Але маючи дар до чогось, людина повинна постійно працювати над собою, розвивати свої здібності, бо без праці немає результату. Сподіваємось, що Іван Драбчук напише ще не одну книжку – поетичну збірку чи краєзнавчу розвідку, адже він має багато задумів, та головне – має талант до літературної творчості, а ще допитливість дослідника і працелюбність.

Любов Бойко.

У четвер, 3 травня 2018 року, в Національному заповіднику «Давній Галич» відбулася наукова конференція «Історико-урбаністичний атлас Галича: засади та реалізація», організована з ініціативи Національного заповідника «Давній Галич» і Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

У роботі взяли участь історики-науковці з Галича, Львова та Івано-Франківська: Мирон Капраль, Юрій Лукомський, Василь Петрик, Андрій Стасюк, Зеновій Федунків, Лариса Поліщук, Андрій Фелонюк та Володимир Козелківський. Відкрив засідання завідувач науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк. Вітальне слово від Національного заповідника «Давній Галич» виголосив заступник генерального директора з питань охорони культурної спадщини Володимир Дідух, а також побажав учасникам плідної співпраці та виважених науково-обґрунтованих рішень.

З цікавими доповідями на конференції виступили доктор історичних наук, професор Львівського національного університету ім. І. Франка, керівник  Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Мирон Капраль, кандидат архітектури, доцент кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка» Юрій Лукомський (м. Львів), кандидат архітектури, доцент кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка» Василь Петрик (м. Львів), кандидат історичних наук, викладач кафедри архітектурного проектування, член Національної спілки краєзнавців України Зеновій Федунків та інші вчені. Конференція проходила в атмосфері цікавої дискусії, мета якої – відновити колишню славу могутнього Галицько-Волинського князівства та зробити графічну реконструкцію княжого Галича. У своїх виступах науковці принагідно зауважили, що дослідження давнього Галича продовжуються, оскільки умови розвитку міста сприяли збереженню значної частини його пам’яток. Тому ми маємо сьогодні рідкісну можливість дослідити і зберегти для нащадків цілий історико-природний комплекс, пов’язаний зі становленням та розвитком  стольного града Галича, примножуючи його велич і славу.

Леся Шептинська

Історичні читання під назвою «Історія, якої не знаємо», присвячені 75-тій річниці створення дивізії СС «Галичина», відбулися у Галицькій районній бібліотеці. На зібрання, яке підготувала Богдана Кривоніс, були запрошені історики, працівники Національного заповідника «Давній Галич».

Дивізія зброї СС «Галичина» - це підрозділ  у складі військ Ваффен-СС Німеччини, що існував у 1943–1945 роках і був укомплектований з українців греко-католицького віросповідання, фактично виключно  з галичан. Цікаво, що під час набору добровольців  (травень 1943 р.) вона мала назву Галицька стрілецька дивізія, а з кінця травня 1943  по травень 1944 р. стала називатися Дивізія добровольців СС «Галичина». Власне ця назва є найбільш поширеною на означення цього військового формування.

Про бойовий шлях дивізії та її найтяжчий бій під Бродами розповіла молодший науковий співробітник НДЗГ Ірина Гусак. Завідувач науково дослідного відділу заповідника Марія Костик проаналізувала книгу «Мозаїка моїх споминів»  одного з командирів дивізії Євгена Побігущого – «Рена». Спогади – це унікальна річ, яка відтворює маловідомі сторінки формування дивізії від людини, яка стояла біля її витоків.

Провідний редактор  інформаційно-видавничого відділу установи  Іван Драбчук торкнувся проблеми взаємодії вояків дивізії «Галичина» та Української повстанської армії. Він, зокрема, коротко розповів про тих повстанських командирів, котрі пройшли вишкіл у дивізії.

Присутнім цікаво було дізнатися про долі дивізійників, які є уродженцями Галича та сусідніх Більшівців.  Це стрільці Михайло Гусак, 1922 р.н., загинув у бою під Бродами, Михайло Мельник, загинув у 1945 р. на території колишньої Югославії, Григорій Мельничук, 1922 р.н., загинув у бою під Бродами, Сабадах Василь, 1905 р..н., загинув у с. Ясенів біля Бродів, стрільці Калини - батько і син (на жаль, імена не вказані), загинули у бою біля Фельдбаха у 1945 р., Микола Стасюк, 1915 р.н., загинув у 1944 р. в Будапешті.

Також історик розповів про те як проходив набір добровольців у м. Галичі,  про що повідомляє коротка замітка у часописі «Станиславівське слово для областей» за 1943 рік. Її пропонуємо для читачів  як історичне джерело.

Іван СІЛЕЦЬКИЙ

 

 

На бій з большевиками

(Галич в обличчі творення  Стрілецької Дивізії «Галичина»)

Дня 5 травня 1943 р. відбулася в старинному Галичі заходом галицької волості города Галича нарада в справі участи в наборі до СС Стрілецької Дивізії «Галичина». На залі в «Народному Домі» приязні місцеві комбатанти, священики, вчителі, міщани, представники дооколичних сіл. Нараду відкрив волосний старшина Степан Семань, бувший УСС, який привітав і представив зібраним коменданта на район Галич в особі сотника Мацькевича, що веде акцію як військово-уповноважений.

Сотник Мацькевич в ядерних словах візвав (закликав. - І.С.) населення Галича і галицької волости масово зголошуватись в ряди СС Дивізії та тим чином дати доказ, що Галич, колишній носій княжої слави, ставиться позитивно до акції, якою і є створення Дивізії. На залі повно приявних (прибулих. – І.С.). Після того промовляли і бувші УСС, дир. Яцинович, інж. Герчанівський, бувший СС і учасник з Базару та д-р Володимир Мурович,  які заохочували йти лавою в ряди - Стрілецької Дивізії.

Врешті промовив о. Сивенький, місцевий катехит, який силою аргументів і прикладів переконав приявних - про необхідність взяти участь в поході на большевиків завважуючи,  що лише зброя при сильній вірі може нас вдержати в теперішній хуртовині. Він візвав молодь вступати в ряди  Стрілецької Дивізії.

Учасники оплесками переривали його сильну в приклади мову. Наприкінці ще промовив інж. Терпиляк. Відспіванням пісні «Ой, у лузі» закінчено нараду.

«Станиславівське слово для областей» №21 від 23.05.1943 року

 

Під такою назвою в Галицькій районній центральній бібліотеці відбулося засідання літературної вітальні, присвячене 100-річчю від дня народження українського письменника, літературного критика, громадського діяча Олеся Гончара. Завідувач відділу обслуговування бібліотеки Марія Венгрин пригадала біографію ювіляра.

Народився Олесь Терентійович Гончар 3 квітня 1918 p. в с. Ломівці неподалік Катеринослава (нині передмістя Дніпра). Дитячі роки провів у слободі Суха Кобеляцького району Полтавської області. Закінчив семирічку, навчався у Харківському технікумі журналістики. З 1937 р. активно починає друкуватися в періодиці. У 1938 р. вступає до Харківського університету на філологічний факультет. Ранні оповідання й повісті О. Гончар присвятив людям, яких добре знав, з якими не раз зустрічався в житті.

Коли в 1941 р. почалася війна, Олесь Гончар разом з іншими студентами Харківського університету пішов добровольцем на фронт. Воєнні умови (він був старшим сержантом, старшиною мінометної батареї) не сприяли творчості. Але й за нелегких обставин О. Гончар не розлучався з олівцем та блокнотом. Вірші, що народжувалися в перервах між боями, сам письменник назве згодом «конспектами почуттів», «поетичними чернетками для майбутніх творів».

Після закінчення війни впродовж трьох років працює над трилогією «Прапороносці», публікує в цей час кілька новел і повість «Земля гуде», завершує навчання в вузі (Дніпропетровський університет). За довгі роки творчої праці (помер О. Гончар 14 липня 1995 р. у віці 77 років) письменник написав десятки романів і повістей, був першим лауреатом Шевченківської премії. Працю на ниві художньої прози поєднував з літературно-критичною і громадською діяльністю.

Учасники літературної вітальні, активні читачі Марія Сохан, Марія Костик, Любов Бойко проаналізували творчість письменника. Бібліотекар читального залу Галина Петраш поділилася враженнями від прочитаних щоденників Олеся Гончара, де зафіксовані основні факти його життя, відображена реальна картина суспільних подій.

Любов Бойко.

Третього дня Великодніх свят, у Світлий вівторок, Картинну галерею Національного заповідника «Давній Галич» звеселили різнобарвні малюнки Піденно-Східної Волині та українські пісні – відкрилася виставка Самчиківського розпису. Колеги з Державного історико-культурного заповідника «Самчики» (село з однойменною назвою в Старокостянтинівському районі на Хмельниччині) вже вдруге завітали на нашу Галицьку землю. Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин привітав гостей, які в такий гарний час – Великодні свята, привезли в Галич унікальні роботи, попросив священика церкви Різдва Христового о. Володимира Кузюка поблагословити присутніх. Після спільної молитви «Христос Воскрес!» о. Володимир поділився своїми враженнями від прекрасних розписів, побажав миру Україні, Божої ласки в родинах, творчих злетів митцям. У будь-який час, всілякими способами ми повинні прославляти Господа, – сказав священик.

З цими словами погодився Андрій Стасюк, завідувач науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич», кандидат історичних наук, який зазначив, що ще тиждень тому Картинна галерея була в смутних тонах – виставка плащаниць нагадувала про муки й терпіння Ісуса Христа. А зараз – радісний час. Цей день створив Господь для того, щоб ми веселилися.

–Ми приїжджаємо сюди як до родини, як до найкращих сусідів, – зізнався директор Державного історико-культурного заповідника «Самчики», заслужений майтер народної творчості України, член Національної спілки художників України Олександр Пажимський. Він розповів про витоки Самчиківського розпису, дослідницьку діяльність співробітників установи, які не лише віднаходять у старих бабусиних скринях давні розписи, але й самотужки відтворюють їх.

Заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, викладач Самчиківської дитячої художньої школи традиційного декоративно-прикладного мистецтва Сергій Касьянов поділився секретами творчості – і власної, й вихованців – учнів 1-5 класів, які навчаються у школі.

Приємним подарунком для присутніх стали українські народні та авторські пісні у виконанні подружжя з Городенки – Андрія та Дарії Кучмеїв, котрі багато років жили і працювали в Самчиках. До їх дуету приєднався й Михайло Карпович Юзвук, керівник народної студії «Просвіт», член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, а слухачі аплодували і підспівували артистам.

Наша Україна багата талантами. Хмельниччина засвідчила багатство духовної краси українців.

Гостей привітали міський голова Галича Орест Трачик, представник районної влади Олександр Чабак, заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький. Колеги з ДІКЗ «Самчики» подарували на пам'ять про своє перебування в Галичі календарі, буклети, збірник наукових праць «Маєток», навзамін гості отримали календарі зі старими світлинами Галича (з колекції Андрія Чемеринського), а також перший примірник нового часопису «Давній Галич», що вийшов напередодні.

Любов Бойко

До 147-ої річниці від дня народження видатної української поетеси, драматурга, перекладача Лесі Українки в Національному заповіднику «Давній Галич» відбувся захід, присвячений цій події. На ньому, крім співробітників заповідника, були присутні вчителі та учні галицьких шкіл.

Зі вступним словом до присутніх звернувся провідний науковий співробітник науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк. Він наголосив, що в той час, коли територія України була поділена між імперіями, треба було, мабуть, дуже любити свою землю, свій народ, щоб взяти собі такий псевдонім.

Леся Українка стала символом української культури, української нації, – підкреслив Андрій Стасюк.

Основні події з життя видатної поетеси пригадала молодший науковий співробітник науково-дослідного відділу Оксана Харук.

Присутні переглянули десятихвилинний фільм про Лесю Українку, а також послухали вірш «Соntra spem spero!» («Без надії сподіваюсь!») у виконанні молодшого наукового співробітника науково-дослідного відділу Мар’яни Коваль. Захід було проілюстровано книжковою виставкою на тему «Твоєму йменню вічно пломеніти», яку підготувала бібліотекар наукової бібліотеки Національного заповідника «Давній Галич» Любов Ониськів.

Леся Українка належить до найвідоміших жінок України. Народилася Лариса Петрівна Косач 25 лютого 1871 року в Звягелі (нині Новоград-Волинський). В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. Дівчинка навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш, який пізніше був надрукований у львівському журналі «Зоря». Власне, псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять.

Через хворобу Леся до 5-го класу навчалася вдома. Впродовж цілого життя поетеса наполегливо займалась самоосвітою. Маючи 19 років, написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Леся Українка знала 7 мов – українську, французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. Мало хто знає, але в рідну мову письменниця ввела такі слова, як «напровесні» та «промінь». Зараз вони здаються цілком звичними, а тоді це були неологізми.

Леся Українка була геніальною поетесою. Відомо, що деякі свої твори писала дуже швидко. Наприклад, поему «Одержима» створила протягом однієї ночі, коли сиділа біля ложа смертельно хворого Сергія Мержинського. В листі до сестри Ольги від 27 листопада 1911 року Леся Українка згадувала про напружену роботу над «Лісовою піснею»: «Писала я її дуже недовго, 10 – 12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам'яті»… Хворобливу і тендітну Лесю Іван Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

Любов Бойко.

20 лютого в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулося відкриття виставки давніх галицьких плащаниць ХVІІІ – початку ХХІ ст. з архікатедрального собору Святого Воскресіння (м. Івано-Франківськ). Всього демонструється 33 плащаниці і 3 антимінси. Крім наукових співробітників Національного заповідника «Давній Галич, на відкритті виставки були присутні Галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський, священики Галицького деканату, вчителі та учні Галицької загальноосвітньої школи імені Ярослава Осмомисла та ін.

Маємо унікальну нагоду побачити віру нашу в мистецтві, – сказав, відкриваючи виставку, провідний науковий співробітник науково-освітнього відділу, кандидат історичних наук Андрій Стасюк.

Галицький декан УГКЦ о. Ігор Броновський поблагословив присутніх, добрими словами згадав ініціатора й організатора виставки Ярослава Поташника, серце якого перестало битися напередодні.

Це людина, обдарована Богом, – сказав про покійного генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин. – Він багато працював, не мав вихідних, жив роботою. Це знає кожен з тих, хто спілкувався зі Славком – він любив, щоб його так називали. Це була творча людина, художник, режисер, поет. Ярослав Миколайович тісно співпрацював з церквою, був добрим наставником для молодих. Дивно, що його немає з нами, але ми повинні продовжувати його справу.

Володимир Іванович запропонував вшанувати пам'ять колеги хвилиною мовчання.

Про історію виникнення, символіку плащаниці розповів о. Ігор Броновський:

Віра – це найбільше багатство, яке має людина. Плащаниця – надзвичайно важлива складова нашої віри, вона знаходиться у Святилищі і виноситься в Стасну п’ятницю для поклоніння. Символізує скорботу, смуток і одночасно відкуплення від наших гріхів. Плащаниця – це образ, в якому ми бачимо терпіння нашого Господа.

Провідний науковий співробітник науково-освітнього відділу Андрій Стасюк зазначив, що плащаниця – велика християнська святиня, але й історичне джерело – на багатьох є дати, коли людина або ціла родина подарувала реліквію церкві. Він пригадав, як Ярослав Миколайович Поташник відбирав плащаниці, як переживав, щоб виставка вдалася...

20 лютого – річниця розстрілів на Майдані в Києві. Присутні також вшанували хвилиною мовчання пам'ять героїв Небесної Сотні.

По-особливому в цей час лунали духовні піснеспіви квартету «Путь» (УГКЦ). Брати-семінаристи виконали молитву «Отче наш», хорал грецькою мовою, псалми «Благослови, душе моя, Господа», «Богородице Діво, радуйся». Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин подякував виконавцям, подарував їм буклети та інші видання про Галич.

Виставка плащаниць триватиме до 3 квітня 2018 р.                                                                                           Любов Бойко.

 

15 лютого відбулося перше в цьому році засідання вченої ради Національного заповідника «Давній Галич». Відкрив його заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький. Він проаналізував Звіт про наукову роботу Національного заповідника «Давній Галич» за 2017 р. і озвучив План діяльності заповідника на наступний рік. Як зазначив С. Побуцький, у 2017-ому році колектив установи добре працював у всіх напрямках. У пам’яткоохоронноній роботі проводилось обстеження пам’яток, підготовлена технічна та наукова документація на Костел Кармелітів у Більшівцях і Галицький замок, зібраний картографічний матеріал для створення туристичної карти Галича. Торік у фонди Національного заповідника «Давній Галич» надійшло 400 предметів, які було внесено до основного музейного фонду України. Щодо науково-освітньої діяльності, то виконані всі заплановані розділи в дослідженнях, над якими працюють співробітники установи. В цьому році роботу над 14-ма темами буде завершено. Дослідження теми «Пам’ятки архітектури Національного заповідника «Давній Галич» продовжено ще на один рік. Про роботу над розділами монографії наукових співробітників відділу охорони культурної спадщини розповів  заступник генерального директора з питань розвитку та охорони пам’яток  Володимир Дідух.

Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин розповів про співпрацю між заповідником та іншими науковими закладами, серед них – Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, Український католицький університет. Володимир Іванович висловив сподівання, що в поточному році буде виготовлена вся необхідна проектно-кошторисна документація – на благоустрій Замкової гори, пристосування Галицького замку для екскурсійного обслуговування, упорядкування території біля озера в Музеї етнографії тощо.

У 2017 році проведено 19 виставок, 5 історичних читань, 4 презентації, 105 лекцій, ряд семінарів. У музеях і на пам’ятках Національного заповідника «Давній Галич» побувало майже 12 тисяч відвідувачів, для них проведено 530 екскурсій. Відбулося 2 міжнародних науково-практичних конференції. Напередодні вийшли збірники доповідей учасників конференції «Авраамічні релігії і Реформація: формування протестантського символу віри й ідеології нової суспільної реформації (європейський й український контекст ідентичності)» (456  стор.) та «Успенський собор Галича. Минуле, сучасне, майбутнє» (280 стор.), які підготували до друку працівники інформаційно-видавничого відділу. Побачили світ і інші видання, зокрема книги І. Драбчука «Галич на вістрі історії», Т. Ткачука, І. Кочкіна, Р. Щодровського «Багатошарове поселення Більшівці (урочище Кути) на Верхньому Подністров’ї», буклет В. Дідуха «Храм Святого Пантелеймона», календар на 2018 рік з раритетними світлинами з архіву А. Чемеринського тощо. Якщо говорити про плани книговидання на 2018 рік, то також має з’явитися багато цікавого. Зокрема, книги Івана Драбчука «Зоря «Просвіти» над Галичем» і «Відомі уродженці Галича», дослідження Марії Костик «Король Данило Галицький», фотонарис Володимира Дідуха «Галич давній і сучасний», твори Романа Пащина у збірнику «Слід на землі» (упорядник Ярослав Поташник), збірник матеріалів наукової конференції «Галич і Галицька земля» та ін. В цьому році виходитиме в світ щоквартальна науково-популярна газета «Давній Галич».

У плані діяльності заповідника на наступний рік – продовження інвентаризації пам’яток археології, реставраційні роботи, завершення музеєфікації фундаменту церкви Пророка Іллі, виготовлення технічної документації на храм Святого Пантелеймона, експедиції, екскурсії, лекції, відкриття виставок і презентації, фестивалі й історичні читання, а також – проведення наукової конференції до 1120-ої річниці першої письмової згадки про Галич. Власне, про підготовку до конференції «Галич і Галицька земля» говорила вчений секретар Наталія Качковська. Науковці визначили дату проведення наукового зібрання – 25 жовтня 2018 р., напрямки роботи конференції, терміни подачі матеріалів для редагування.

З подачі старшого наукового співробітника науково-освітнього відділу Андрія Стасюка вчена рада затвердила до друку науково-популярну монографію «Галицька Троя Ярослава Пастернака», над якою працювали Г. Жолоб, А. Стасюк, І. Коваль.

 

Любов Бойко

Вчора, 8 лютого, галичани мали нагоду побачити відеофільм про наше місто, створений за сприяння проекту «7 чудес України», заснованого українським політиком, громадським діячем Миколою Томенком. Торік, як відомо, Галич став фіналістом даного проекту, і Микола Володимирович пообіцяв, що незабаром буде створено історико-пізнавальний, просвітницький фільм про колишню столицю Галицько-Волинської держави. Й ось глядачі в Народному домі Галича вперше змогли переглянути стрічку тривалістю близько 20-и хвилин.

Насамперед Микола Томенко розповів про роботу над створенням фільму. Творча команда знімала панораму міста, визначні пам’ятки, що знаходяться на території Національного заповідника «Давній Галич», зокрема храм Святого Пантелеймона XII ст., Галицький замок ХVІІ ст., церкву Різдва Христового XIII-XVIII ст., фундамент Успенського собору ХІІ ст. та Успенську церкву XVI ст., літописну Галичину могилу та Княжу криницю. Інформаційні матеріали надавали наукові співробітники установи. Творці фільму хотіли показати не лише історичні пам’ятки, але й туристичну привабливість сучасного Галича. З цією метою проводились зйомки і в Галицькому національному природному парку, де діє центр реабілітації диких тварин.

–Такі фільми сприяють об’єднанню України, – сказав Микола Томенко. – Показуючи міста і містечка, ми об’єднуємо нашу країну, її історію, культуру, традиції.

Відомо, що вперше Галич згадується в угорській хроніці в 898 році. Проте існують версії про давніші повідомлення у візантійських джерелах. Цього року ми відзначатимемо 1120-річчя першої згадки про Галич, колишню столицю Галицько-Волинського князівства, наймогутнішу твердиню на південно-західних давньоруських землях.

Любов Бойко

 


Page 1 of 46

Expeditions

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідницька експедиція Заповідника. Науковим консультант...

28 Mar 2011 Hits:2554

Read more

Architecture

The Castle of Halych

The prominent historian, one of the researchers of ancient Halych A. Petrushevych considered, that t... Read more

05 Apr 2011 Hits:14651

Churches of the Karmelits

In the war-time in 1655 the church and the buildings of the monastery were blasted and emptied. The ... Read more

02 Apr 2011 Hits:14589

The Churche of the Nativity

Nobody of researchers was lucky enough to set the date of the constructions of the church, although ... Read more

02 Apr 2011 Hits:1113