Вже стало традицією впереддень свята Андрія проводити у Музеї етнографії Андріївські вечорниці. Ось і цьогоріч, в рамках програми «Живий музей», до скансену завітали учасники народного аматорського  колективу "Родина" із села Бортники Тлумацького району, учні Бортниківської ЗОШ, студенти факультету туризму Державного вищого навчального закладу "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" та артисти музичного колективу «Бревіс» під орудою Ярослава Бибика з Івано-Франківської обласної філармонії. Для відвідувачів Музею у гуцульській хаті 40-х років минулого століття відбулось театралізоване дійство толоки та власне, вечорниці, звучала музика Карпат та український народний мелос.

– На Україні побутувало дуже багато найрізноманітніших ворожінь. Ми знаємо лише маленьку часточку ритуалів та обрядів "Андріївських вечорниць" наших предків, – розповідає науковий співробітник музею етнографії Тетяна Воробчак, –  проте і досі "Андріївські вечорниці" – це веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а і старше покоління. Це збитки, жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволяються тільки в Андріївську ніч. Саме таке дійство й відтворюється сьогодні у музеї.

Незабаром, на екранах обласного телебачення «Галичина» глядачі зможуть побачити телевізійну версію цього чудового представлення, знятого у Музеї етнографії.

 

Ярослав Поташник

З робочою поїздкою місто Галич відвідав Посол Європейського Союзу  Х’юг Мінгареллі. Метою поїздки було ознайомлення з ходом будівництва візит-центру, яке здійснюється в рамках підтримки ЄС гуманітарних та інфраструктурних проектів в Україні.

Програма перебування посла передбачала знайомство з історичною минувшиною Галича. Тому до маршрут гостя включав відвідування об’єктів Національного заповідника «Давній Галич». Зокрема, Х. Мінгареллі побував у Музеї етнографії, на фундаменті Успенського собору та в крилоській церкві Успіння Пресвятої Богородиці, де гість був подивований захоплюючими екскурсіями, а особливо, англомовною розповіддю молодого науковця Андрія Петраша про храм Святого Пантелеймона у Шевченковому.

28 жовтня в селі Крилос (княжий Галич) в Музеї історії Галича відбулося засідання круглого столу на тему: «Галицький Успенський собор: відродження державної та духовної величі України». Участь у заході взяли народні депутати Михайло Довбенко, Микола Княжицький, Андрій Кіт, голови Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської ОДА Олег Гончарук, Олег Синютка, Степан Барна, керівники району, духовенство, генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин, науковці.

Перед початком роботи для учасників було проведено екскурсію на фундаментах Успенського собору та в Успенській церкві. Відкриваючи засідання, голова Івано-Франківської ОДА Олег Гончарук зазначив, що відновлення Успенського собору – це збереження національної, духовної скарбниці княжого Галича, що в свою чергу створить передумови для об’єднання української церкви і зміцнення державності. Очільник області зазначив, що відновлення храму відбуватиметься виключно за благодійні кошти. Народний депутат Михайло Довбенко проінформував про роботу, яка ведеться в даному напрямку. Голови Львівської та Тернопільської ОДА Олег Синютка та Степан Барна запропонували підготувати і прийняти на державному рівні програму, яка передбачатиме комплекс заходів по відновленню і популяризації історико-культурної спадщини давньоруського міста. Керівник Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин зауважив, що першочерговим завданням є проведення робіт з музеєфікації фундаментів давньоруської святині. Також необхідно провести археологічні дослідження княжої гори з використанням сучасних методів і технологій та пошукові роботи працівників в архівах Риму, Ватикану, Польщі, Угорщини тощо. На засіданні було презентовано створення «Міжнародного благодійного фонду відновлення Галицького Успенського собору», виконавчим директором якого став Зіновій Шкутяк.

Учасники круглого столу звернулись до Президента України Петра Порошенка з проханням відповідним указом визначити 2018 рік роком збереження історико-культурної та духовної спадщини України, в якому окремо звернути увагу на важливість відродження ареалу княжого Галича. Також було прийнято рішення про оголошення всеукраїнського конкурсу на розробку проектних пропозицій по відновленню Успенського катедрального собору з обов’язковою музеєфікацією автентичних фундаментів давньоруського храму ХІІ століття.Насамкінець учасники заходу відвідали храм святого Пантелеймона в селі Шевченкове Галицького району.

 

Тарас Зіньковський

18 жовтня минуло 90 років від дня народження Михайла Павловича Фіголя – українського живописця, заслуженого художника України, професора, доктора мистецтвознавства. З цієї нагоди в Картинній галереї Національного заповідника «Давній Галич» відбулося відкриття виставки «Невідомий Михайло Фіголь», на якій, крім відомих робіт митця, представлені його замальовки, начерки, світлини з родинного архіву.

Організатор виставки, завідувач науково-освітнього відділу заповідника Ярослав Поташник попросив священика УГКЦ о. Володимира поблагословити зібрання. Присутні розпочали захід із молитви.

Народився Михайло Фіголь у селі Крилос Галицького району Івано-Франківської області. Освіту здобув у Ленінграді – закінчив факультет мистецтвознавства Інституту живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна. Від 1964 року викладав в Івано-Франківському педагогічному інституті (нині Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника), завідував кафедрою образотворчого мистецтва. Тут захистив докторську дисертацію «Мистецтво Галича ХІІ–ХІV століть (Історія. Типологія. Художні особливості)». З Давнім Галичем пов’язана творчість художника. Про це, власне, говорили на відкритті виставки її організатори – наукові співробітники Національного заповідника «Давній Галич», а також дружина художника Тетяна Данилівна, його колеги і друзі.

–Створення заповідника – одна з тих мрій, які втілював Михайло Павлович, – наголосив генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин. – Ми розуміємо велич цієї постаті і пишаємося, що мали такого талановитого земляка.

Михайло Фіголь був унікальною людиною, талановитим митцем, закоханим у рідний край. Він виховав не одне покоління художників і мистецтвознавців. Один із них, також уродженець Крилоса Богдан Бойчук –професор, завідувач кафедри образотворчого мистецтва та реставрації ім. М. Фіголя Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету, з теплотою згадував Учителя, якому завдячує своєю творчістю.

Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин та професор, завідувач кафедри образотворчого мистецтва та реставрації ім. М. Фіголя Богдан Бойчук уклали угоду про співпрацю між Національним заповідником «Давній Галич» й Інститутом мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Проте творча співпраця між установами існувала давно і результатом її є відреставровані ікони ХІХ ст., які художник передав у фонди заповідника.

До речі, це вже п’ята виставка творів митця в Національному заповіднику «Давній Галич». Як зазначив заступник генерального директора з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький, галичани пам’ятають про Михайла Фіголя завжди, а не тільки в час ювілею.

18 вересня 1998 року Михайло Фіголь відкрив домашню картинну галерею, присвячену 1100-річчю Галича. Твори художника «Сон» (1964), «Роксолана» (1970), «Галич 1221 р. Данило Галицький і Новгородський князь Мстислав Удатний» (1977), «Олекса Довбуш» (1979), «Епос Карпат (Захар Беркут)» (1981), «Галицька трагедія (Настася)» (1987), «Посли візантійською імператора Емануїла II в Галичі. 1165 р.» (1998) та ін. демонструють непересічний талант і синівську закоханість у рідний край – Давній Галич.

Любов Бойко.

18 жовтня у Галицькій районній бібліотеці відбувся День краєзнавства. Темою заходу стала історична постать Ярослава Осмомисла – одного із славетних творців галицької історії (до 830-ої річниці з дня смерті). З  його іменем пов’язані найславетніші сторінки минулого. Вони вкарбовані в камені і слові, на них вибудувана парадигма нашого минулого і вони є нашим дороговказом у  майбутнє.  Про Ярослава Осмомисла (це ім’я  означає мудрого, розумного чоловіка (тобто того, хто має «вісім мислів») написано чимало. Він увійшов в історію як книжний князь, він «навчений був мов, багато книг читав», надавав великої уваги ученню, навіть спонукав до нього, «монаші прибутки призначав для навчання дітей». У Галичі в той час переписували, перекладали книги, працювали художники, літописці.

За правління Ярослава Володимировича Галицьке князівство значно розширило свою територію, приєднавши землі між Карпатами і Дністром, пониззям Дунаю. Він спільно з іншими князями вів боротьбу проти половців. Уклав союзницькі договори з Угорщиною і Польщею, підтримував дружні стосунки з Візантією та імператором Священної Римської імперії Фрідріхом І Барбароссою. За його правління у Галицькому князівстві збудовано і укріплено багато міст, у 1153—1157 рр. у Галичі споруджено Успенський собор. У стольному Галичі можна було зустрінути купців з багатьох держав Західної Європи та Сходу, там 1157 р. було закладено єпископську кафедру, Ярослав став найвпливовішим серед наших князів, фактично вирішував політичну долю самого Києва). У «Слові о полку Ігоревім» згадується про могутність Галицького князівства за Ярослава Осмомисла, який «підпер гори Угорські своїми військами» і «зачинив ворота Дунаю».

Галичина під захистом витонченої дипломатії князя Ярослава Осмомисла дістала чудову можливість жити заможно і спокійно. Але цей процес призвів до напрочуд швидкого формування могутнього та згуртованого боярства, чиї політичні амбіції зростали з кожним роком. Бояри, практично кожен із яких мав власні замки (резиденції) та власні, добре озброєні дружини, були зацікавлені у якомога більшому послабленні княжої влади.

Ярослав Осмомисл забезпечив Галицькому князівству сильну княжу владу, високий економічний статус, розвиток науки і культури. Отримавши добру спадщину від батька, Ярослав докладав неабияких зусиль, щоб розбудувати свою землю. Упродовж чверті століття Галичина не бачила в себе озброєних ворожих загонів, її міста і села не зазнавали плюндрувань. Це створювало Ярославові високий всенародний авторитет.

Саме про ці досягнення галицького володаря та про його непросту долю учням Галицької ЗОШ І-ІІІ розповідали працівники Національного  заповідника «Давній Галич» Марія Костик та Іван Драбчук. Вони, зокрема, торкнулися питання вшанування цього галицького князя на високому державному рівні.  Організувала зустріч дослідників історії Галича із учнями Богдана Кривоніс. Сподіваємось, що вони у майбутньому продовжать справу своїх попередників.

Іван ДРАБЧУК

У рамках Всеукраїнської науково-практичної конференції «Русалка Дністровая» – перша книга українською мовою в Галичині: загальнонаціональний та європейський контекст» (З нагоди 180-річчя першого видання) в Івано-Франківську відбувся урочистий Пленум правління обласної організації Національної спілки краєзнавців України. На ньому відзначено нагородами НСКУ та обласною премією ім. В.Т. Полєка у галузі краєзнавства найкращих дослідників. Серед них і відомий краєзнавець, автор двох десятків книг, у т. ч. про Галич і видатних людей Галичини, провідний редактор інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Давній Галич» Іван Драбчук. Нагадаємо, що це не перша нагорода дослідника. Він є лауреатом премій імені Памви Беринди, Марійки Підгірянки, Романа Федоріва.

Іван Драбчук має також у своєму творчому доробку чотири збірки поезій, більш як тисячу публікацій у періодиці. Він є добрим продовжувачем краєзнавчих пошуків свого великого попередника, професора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, етнографа, історика, літературознавця Володимира Полєка.

Зауважимо, що Іван Васильович одночасно поєднує наукову та освітянську працю, досліджує історію населених пунктів, народні традиції. Він активний член Всеукраїнського товариства «Просвіта», патріот свого рідного села Сілець, поет та автор численних видань з історії церковних пам’яток та життєписів людей, які відіграли велику роль у процесах українського державотворення.

Почесні відзнаки та дипломи лауреатам премії вручили начальник управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської облдержадміністрації Володимир Федорак та голова правління Івано-Франківської обласної організації НСКУ Михайло Косило.

Сподіваємось, що це не остання нагорода невтомного дослідника, і його праця буде ще не раз гідно пошанована земляками.

Любов Бойко.

1 жовтня виповнилося 830 років з дня смерті наймогутнішого галицького володаря – князя Ярослава Осмомисла. Ось як про цю подію оповідає літопис від  1 жовтня 1187 р. : « Того ж року преставився галицький князь Ярослав, син Володимирів, місяця жовтня в перший день, а в другий день покладений був у церкві святої Богородиці» . За період правління князя (1153 – 1187) Галицьке князівство досягло найбільшого розквіту, а столиця держави – м. Галич було одним з наймогутніших європейських міст. Галицького князя поважали тогочасні європейські володарі. У 1157 р . князь завершив будівництво величного білокам’яного Успенського собору, який своїми розмірами поступався лише двом київським святиням – Десятинній церкві та Софії Київській. Тоді ж в місті було створено єпископію.  Ось як літопис  характеризує князя і його правління : «Був же він князь мудрий, і красномовний, і богобійний, і поважний в усіх землях і славен військами, - бо де була йому обида, то сам він не ходив полками своїми, а посилав їх з воєводами. Він бо навів лад у землі своїй і милостиню щедру роздавав, прочан люблячи і нищих годуючи…».

Тлінні останки князя віднайшов археолог Ярослав Пастернак у 1937 р. під час розкопок Успенського собору у с. Крилос (княжий Галич). Перед початком Другої світової війни Ярослав Пастернак  перезахоронив останки засновника галицької катедри у крипті Собору Св. Юра у Львові, де вони зберігаються  і до сьогодні.

1 жовтня в с. Крилос порох церкви Успіння Пресвятої Богородиці отець Ярослав Жолоб на фундаментах Успенського  собору відслужив панахиду за наймогутнішим галицьким володарем. Галичани вклонилися і віддали шану одному з найвидатніших українців.

Тарас  Зіньковський

«Підземний» Галич впродовж останніх майже 150 – ти років неодноразово ділився цікавими об’єктами, які приховані під земною поверхнею, як з краєзнавцями – аматорами, так і професійними дослідниками – археологами. Незважаючи на розміри та призначення віднайдених предметів, всі вони є цікавими та унікальними для історії міста.

Цей рік був успішним в плані знахідок, які відносяться до цісарського – королівського періоду володіння містом (1772 – 1918 р.).  Зокрема, під час робіт щодо благоустрою та відновлення колони гр. Агенора Голуховського, науковими співробітниками відділу охорони культурної спадщини Національного заповідника «Давній Галич» Володимиром Козелківським і Андрієм Чемеринським на площадці поруч пам’ятника виявлено досі невідомий об’єкт минулого нашого міста.

Зовні він являє собою бетонний стовп, верхня частина якого заокруглена. Загальна висота стовпа 0,75 м; ширина 25 Х 15,5 см; лицева сторона з обох боків обрамована металевими кутниками шириною 4 см. На лицевій стороні стовпа вдалося відчитати давній цифровий напис «24715» (величина окремих цифр, спосіб їхнього написання є відмінними).

Чому поруч мосту в Галичі встановлено цей бетонний стовп і яким було його можливе призначення в період австрійського володіння містом? Саме після завершення поділів Польщі і переходу Галичини до складу Австрійської монархії (1772), уряд розпочав роботи щодо підготовки картографічних матеріалів і знакування шляхів. В швидкому часі Галич був зафіксований на карті Ф. фон Міга (1779 – 1782), карті майора Маховіча (1795 р.); а з будівництвом першого мосту (1858 р.), відкриттям залізниці (1866 р.), будівництвом австрійських фортифікацій на Дністрі (поч. 1895 р.), - в місті та поруч нього активно працювали геодезисти, картографи та топографи. Результатом їньої роботи ставали різноманітні показники – на зразок знакування доріг (т. зв. знаки миль – в Австрії встановлювали знаки миль (пізніше кілометрів), на яких було вказано відстань від початку дороги) та знаки висот над рівнем моря (т. звані репери, геодезичні знаки). З часом ці роботи були повторно проведені польською владою, хоча не рідко зустрічаються розбіжності між цифровими значеннями австрійських та польських знаків в одній точці.

Вважаємо, що в Галичі зафіксовано один з таких реперів, що дають зрозуміти, що в даній точці висота над рівнем моря 247,15 м. Орієнтовний час його встановлення – друга половина ХІХ ст. Подібні знаки зустрічаються на території колишніх земель, які належали Дунайській монархії – що підтверджують науковці інших інституцій.

З плином часу та нівеляцією терену (підвищенням рівня проїзної частини старого металевого мосту, виконанням благоустрою пішохідної зони в 1998 р. та ін), бетонний стовп опинився під землею. Зусиллями працівників Національного заповідника «Давній Галич» здійснені перші рятівні роботи щодо даного об’єкту культурної спадщини. Його видобуто на поверхню, очищено та встановлено. Таким чином, проведено перші кроки по його музеєфікації. В найближчому часі відділ реставраторів «почаклує» над поверненням об’єкту автентичного вигляду. Міська історія Галича збагатилася ще одним нововідкритим об’ктом, який чудово влився в середовище інших пам’ятників (колона Голуховського, пам’ятний знак на честь пароплавства на Дністрі), котрі засвідчують сторінки історії Галича за «бабці Австрії».

Андрій Чемеринський.

15 вересня 2017 р. відбулося засідання вченої ради Національного заповідника «Давній Галич». Відкрив його заступник генерального директора з наукової роботи Семен Побуцький, який повідомив, що до розгляду на вчену раду винесено кілька питань. Серед них, зокрема, затвердження до друку монографії доктора історичних наук, заступника генерального директора з наукової роботи Національного заповідника «Софія Київська» В'ячеслава Корнієнка «Епіграфіка сакральних пам’яток Галича (ХІІ–ХІХ ст.)».

З повідомленням про книгу виступила завідувач науково-дослідного відділу Національного заповідника «Давній Галич» Марія Костик. Вона розповіла, що видання присвячене публікації інскульптів, графіті та дипініті ХІІ–ХІХ ст., що збереглись на стінах культових споруд давнього Галича: храму Св. Пантелеймона ХІІ ст. (с. Шевченкове), Успенської церкви XVI ст. (с. Крилос), каплиці Св. Василія XVI–XVII ст. (с. Крилос), церкви Різдва Христового XIV ст. (м. Галич). Книга складається зі вступу, в якому викладені основні методи дослідження та принципи викладення матеріалу, і трьох розділів – «Епіграфічні пам’ятки Крилоса», «Епіграфічні пам’ятки церкви Різдва Христового», «Епіграфічні пам’ятки церкви Св. Пантелеймона». Кожен розділ завершується блоком таблиць ілюстрацій, в яких епіграфічна пам’ятка подається у фотографії та прорисовці. Видання планується здійснити під трьома грифами: Інституту української археографії та джерелознавства НАН України, Національного заповідника «Давній Галич» та Центру медієвістичних студій Державного вищого навчального закладу «Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника».

Вчена рада Національного заповідника «Давній Галич» затвердила видання до друку.

Заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи Семен Побуцький проаналізував звіт про роботу експедиційного загону «Галицький некрополь», що входить до складу Постійно діючої комплексної науково-дослідної експедиції Національного заповідника «Давній Галич». У цьому році загін (керівник Андрій Чемеринський, старший науковий співробітник відділу охорони культурної спадщини) працював на міському кладовищі (Галич-Заріка), зроблено фотографії і прорисовки поховань. Генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин запропонував підготувати і надіслати листи в Галицьку міську і Галицьку районну раду й адміністрацію з проханням зробити благоустрій цвинтарів у Галичі, привести поховання видатних людей нашого краю в належний стан.

Семен Омелянович Побуцький нагадав також, що згідно з протокольним дорученням заступника міністра Міністерства культури України Тамари Мазур від 19 серпня 2017 р. проводиться підготовка до  наукової конференції «Успенський собор: минуле, сучасне, майбутнє», яка відбудеться 14-15 грудня цього року. Розіслані запрошення науковцям провідних інституцій України та інших держав. З цього приводу заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з питань розвитку та охорони пам’яток Володимир Дідух висловив сподівання, що конференція буде мати статус міжнародної.

До складу вченої ради включено провідного наукового співробітника науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич» кандидата історичних наук Андрія Стасюка.

Любов Бойко.

Напередодні свята Успіння Пресвятої Богородиці, 27 серпня 2017 р., в с. Кінашів, що в межах Більшівцівської ОТГ, урочисто освятили Хресну Дорогу. До молитовного єднання разом із парафіянами та настоятелем місцевого храму Воскресіння Христового о. Павлом Переклітою долучилися декан Більшівцівського деканату о. Леонтій Насташинський, декан Рогатинського деканату о. Дмитро Бігун та ректор Івано-Франківської Духовної Семінарії УГКЦ о. Олесь Будзяк.

Ініціаторами створення подібного проекту виступили о. Павло Перекліта та парафіянки Надія Цимбаліста й Галина Кіндрат. Наразі завдяки пожертвам мешканців села, меценатів та людей доброї волі встановлено XIV стацій, що дають змогу відчути останні години земного життя Ісуса Христа.

Протяжність Хресної Дороги становить 1200 м, перша стація розташована біля входу до церковного подвір’я, а наступні простягаються позаду храму Воскресіння Христового, під мальовничим лісом.

–  У планах громади села, –  розповідає Надія Цимбаліста, –  побудувати каплицю, здійснити освітлення та облаштування бруківки Хресної Дороги, яке вже погодився профінансувати один з місцевих підприємців. Біля ІХ стації задумано відновити криницю, яка, за переказами старожилів, свого часу там існувала. Також духовенством Більшівцівського деканату погоджено відправляти в Кінашеві загальну хресну молебень кожну останню неділю місяця, а для спільноти «Матері Молитви» – кожну третю неділю місяця.

На думку генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» Володимира Костишина, поява такої релігійно-духовної локації поряд з історико-архітектурним об’єктом – костелом Благовіщення Діви Марії XVII–ХVIII ст. в смт. Більшівці повинна привернути увагу туристів та паломників, а також мешканців навколишніх сіл.

Андрій Петраш,

Андрій Стасюк

Page 1 of 45

Expeditions

Експедиції

У 2000 р. була створена Комплексна науково-дослідницька експедиція Заповідника. Науковим консультант...

28 Mar 2011 Hits:2272

Read more

Architecture

The Castle of Halych

The prominent historian, one of the researchers of ancient Halych A. Petrushevych considered, that t... Read more

05 Apr 2011 Hits:14498

Churches of the Karmelits

In the war-time in 1655 the church and the buildings of the monastery were blasted and emptied. The ... Read more

02 Apr 2011 Hits:14454

The Churche of the Nativity

Nobody of researchers was lucky enough to set the date of the constructions of the church, although ... Read more

02 Apr 2011 Hits:983